Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року, -

Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1288,80грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року залишено без змін постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року.

Не погоджуючись з постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року, Фізична особа - підприємець звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності стягнення з Фізичної особи -підприємцем недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1288,80 грн. за вимогою Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області від 02.02.2011 року № 1513.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що дані правовідносини регулюються нормами ст. 17 КАС України, оскільки заявлені вимоги стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

В доводах касаційної скарги ФОП ОСОБА_4 вказує на те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

З такими доводами касаційної скарги, судова колегія не погоджується, на підставі наступного.

Справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За нормами ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено спори за зверненням субота владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Згідно "Положення про Пенсійний фонд України" затверджений Указом Президента від 06.04.2011, № 384/2011 (384/2011) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Право Пенсійного фонду на звернення до суду з вказаним позовом про стягнення недоїмки встановлене ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV.

Таким чином, з урахуванням характеру спору і суб'єктного складу сторін у справі, суд касаційної інстанції вважає, що вказаний спір має ознаки публічно-правового спору і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Оскільки касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не містить інших доводів щодо невірного застосування норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів дане питання не вирішує.

При цьому слід зазначити, що відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2461-VI (2461-17) , який набрав чинності з 1 січня 2011 року, в якому передбачено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.