Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

та секретаря Бруя О.Д.,

за участю: представника Державної митної служби України - Діанова О.І.,

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про скасування наказу щодо звільнення та поновлення на роботі, -

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу Держаної митної служби України від 13 жовтня 2011 року № 2263-к в частині припинення перебування позивача на державній службі та поновлення на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Мостицька" Львівської митниці, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України від 13 жовтня 2011 року № 2263-к, поновлено ОСОБА_3 на державній службі на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Мостицька" Львівської митниці.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження у справі закрито, за заявою позивача.

На зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій Державна митна служба України та Львівська митниця подали касаційні скарги, в яких посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставлять питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційних скарг та заперечень на них, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, наказом голови Державної митної служби України від 13 жовтня 2011 року № 2263-к припинено перебування ОСОБА_3 на державній службі згідно вимог пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державних службовців.

Підставою для припинення перебування позивача на державній службі і звільнення із займаної посади стала службова записка щодо результатів перевірки, проведеної 27 вересня 2011 року щодо дотримання позивачем Інструкції про порядок заповнення вантажної декларації, в якій зазначено про непроставлення позивачем в графі D/J ВМД кінцевої дати вивезення продуктів переробки та строків тимчасового ввезення/вивезення товарів ВМД протягом 06 травня 2010 року по 21 червня 2010 року, а також не дотримано зазначену Інструкцію в частині порядку заповнення гр. 50 ВМД при вивезенні товарів за межі митної території України протягом 06 травня 2010 року по 21 червня 2010 року.

Крім того, в спірному наказі зазначено, що ОСОБА_3 порушив Постанову Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1855 "Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)" (1855-2002-п) та пункт 7.4 Правил заповнення заяви підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню і транспортних засобів, в частині надання дозволів на розміщення товарів у відповідний митний режим в період з 06 травня 2010 року по 21 червня 2010 року та пункту 2.4 Порядку здійснення контролю за доставкою в митниці призначення транзитних товарів, що переміщуються через територію України на умовах Митної конвенції в частині обов'язкового проставлення штампу "під митним контролем", а також пункту 2 глави 4 розділу 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації в частині обов'язкового проставлення штампу "під митним контролем" в період з 19 жовтня 2010 року по 27 жовтня 2010 року.

Наведені обставини, на думку відповідачів, свідчать про порушення ОСОБА_3 Присяги державного службовця, яке полягало в несумлінному виконанні ним службових обов'язків, що призвело до ненадходження до бюджету митних платежів.

Відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) , державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. З тексту Присяги державного службовця слідує, що державний службовець присягається суворо дотримуватись Конституції та законів України, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Статтею 14 Закону України "Про державну службу" передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Відповідно до положень статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV (2805-15) , з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що а ні Львівською митницею, а ні Державною митною службою рішення про проведення службового розслідування не приймалось та обов'язкове службове розслідування не проводилось, тобто, відповідачем спірний наказ прийнято без врахування результатів службового розслідування.

Тоді як, проведення службового розслідування повинно передувати виданню наказу про притягнення працівника до відповідальності, а посилання на обставини, встановлені актом перевірки та викладені у службовій записці, на обґрунтування законності підстав звільнення, не допускається.

Крім цього, відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України, чинного на час існування спірних правовідносин, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу" (3723-12) , тобто норми Закону України "Про державну службу" (3723-12) можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі, і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.

В преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Тобто і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) вимоги Закону України "Про державну службу" (3723-12) враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України.

Статтею 21 Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.

Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) , який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до положень статті 27 Статуту дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.

Застосувавши за вчинення дій, які кваліфіковані як неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) , положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Доказування правомірності рішення, означає також і доказування фактичних обставин, за яких може бути прийнято відповідне рішення.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в оскаржуваному наказі голови Державної митної служби України від 13 жовтня 2011 року № 2263-к та службовій записці щодо результатів перевірки, відповідачем не конкретизовано, які саме дії вчинив ОСОБА_3 в порушення пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу", а висновки викладені в зазначеному наказі та акті перевірки ґрунтується на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку скасувавши наказ голови Державної митної служби України від 13 жовтня 2011 року № 2263-к, та поновивши ОСОБА_3 на посаді, з огляду на те, що звільнення позивача було проведено незаконно, оскільки при винесенні Державною митною службою України оскаржуваного наказу про звільнення було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, з огляду на те, що службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку відповідачем проведено не було, що свідчить про винесення спірного наказу за відсутності необхідних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про скасування наказу щодо звільнення та поновлення на роботі - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.