Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Антрацитівської міської ради Луганської області на постанову та ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року у справі № 812/4312/13-а за позовом Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби до третя особа Антрацитівської міської ради Луганської області Комунальне підприємство "Житлово-експуатаційна контора № 5 УЖКГ" про звернення стягнення податкового боргу у сумі 76 826,15 грн. на кошти органу місцевого самоврядування, в управління якого перебуває комунальне підприємство, -

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року у справі № 812/4312/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року, позов задоволено. Звернено стягнення податкового боргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора № 5 УЖКГ" в розмірі 76 826,15 грн. на кошти Антрацитівської міської ради Луганської області.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 89, 96 Податкового кодексу України.

Запереченнях на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судам першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора № 5 УЖКГ" засноване Антрацитівською міською радою, зареєстровано виконавчим комітетом цієї ради 21.05.1996 року, є юридичною особою, діє на підставі Статуту, включене до ЄДРПОУ за номером 24184625, перебуває на податковому обліку у Антрацитівській Об'єднаній Державній Податковій інспекції з 24.05.1996 року за № 22.

Згідно з п.п. 4.1, 4.7 Статуту підприємства майно є комунальною власністю територіальної громади м. Антрацит, передане на його баланс органом до сфери управління якого воно входить, а також майно, придбане підприємством в результаті господарської діяльності, належить йому на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном в межах повноважень, визначених діючим законодавством та Статутом. Основні фонди підприємства не можуть бути предметом безкоштовного використання, застави, внеском до статутного фонду інших юридичних осіб, а також не можуть бути продані, передані або відчужені у будь-який спосіб без згоди з органом до сфери управління якого входить підприємство.

Судами першої та апеляційної встановлено, що станом на 26.03.2013 року за підприємством обліковується податковий борг в розмірі 76 826,15 грн., заявлений до стягнення з Ради та стягнутий судом.

Сума боргу не є спірною між сторонами обставиною, підтверджується долученими до матеріалів справи податковими деклараціями, податковими розрахунками, податковими повідомленнями-рішеннями, довідками про розрахунок пені, розрахунком суми податкового боргу та детальним розрахунком, першою податковою вимогою від 05.10.2001 року № 1/59.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року у справі № 2а/1270/3409/2012 позов про стягнення податкового спірного податкового боргу задоволено та з метою виконання рішення суду до установ банків направлялися інкасові доручення, але вказані платіжні документи поверталися податковому органу без виконання.

Позивач в порядку статті 96 Податкового кодексу України 25.02.2013 року звернувся до Антрацитівської міської ради з поданням № 1102/9/19-105, в якому запропонував відповідачу з метою виконання вимог вказаної статті прийняти рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу; затвердження плану досудової санації, який передбачає погашення податкового боргу; ліквідацію платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією рішення щодо порушення справи про банкрутство.

Відповідач 19.03.2013 року надав позивачеві відповідь, в якій зазначив про складну ситуацію, яка склалася в управлінні житлово-комунального господарства, відсутність джерел для фінансування витрат на погашення податкового боргу підприємств ЖКГ та заборону нормами Бюджетного кодексу України (2456-17) прийняття рішень, які призводять до виникнення додаткових витрат місцевих бюджетів без визначення джерела коштів, виділених для забезпечення цих витрат (а. с. 25).

За результатами проведеного опису майна підприємства в податкову заставу, що оформлено актом опису № 5/19 від 17.04.2013 року, будь-якого рухомого або нерухомого майна у платника податків не виявлено. Вказаний акт підписаний податковим керуючим та представником платника податків, останнім не оскаржений.

Відповідно до ст. 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення (п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України).

В разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наявність непогашеного податкового боргу та вжиття позивачем всі передбачених законом заходів для стягнення податкового боргу, наявне рішення суду про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків підприємства, однак фактичне стягнення суми податкового боргу не відбувається, інкасові доручення позивача повертаються без виконання, враховуючи положення ст. 96 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції. .

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, виходячи з приписів ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із залишенням без змін судових рішень про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, колегія суддів приходить до висновку про поновлення виконання судових рішень у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Антрацитівської міської ради Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року у справі № 812/4312/13-а залишити без змін.

Поновити виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року у справі № 812/4312/13-а.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.