2а-3028/09/1470 Про визнання протиправним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін - 18.12.2014 Прийняття

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Маслія В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Миколаївської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за позовом державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Миколаївської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про скасування рішення, -

Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Миколаївської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" звернулось в суд з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 09.09.2008 року № 82 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін".

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення від 09.09.2008 року за № 82, яким вилучено у позивача в доход державного бюджету штраф у розмірі 842673 грн. за порушення вимог пункту 4 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року № 1619 "Про затвердження порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів" (1619-2000-п) , постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 671 (671-2004-п) , що, на думку позивача є протиправним, оскільки висновки акта перевірки не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому рішення про застосування стосовно позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано неправомірним та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області від 09.09.2008 року № 82 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін".

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Миколаївської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 14 серпня по 04 вересня 2008 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області було проведено перевірку державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Миколаївської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" з питань дотримання державної дисципліни цін при наданні платних послуг за період з вересня 2007 року по 13 серпня 2008 року, за результатами якої складено акт від 04.09.2008 року за № Б-217.

В акті зазначено про порушення позивачем: пункту 4 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", що виявилося в незаконному отриманні від населення коштів за державну реєстрацію речових прав та їх обмежень, а також інших платежів за послуги, пов'язанні з реєстрацією прав громадян, які набули право власності на земельні ділянки відповідно до статті 121 Земельного кодексу України за період січень, травень-серпень 2008 року на загальну суму 78537,80 грн.; пункту 4 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та абзацу 2 пункту 3 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт на надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року № 1619 (1619-2000-п) , що призвело до необґрунтованого отримання виручки в розмірі 6840,00 грн. внаслідок надання громадянам довідки з бази даних Державного реєстру прав про відсутність земельної ділянки; Порядку виконання земельно-кадастрових робіт на надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, що призвело до необґрунтованого отримання виручки в розмірі 194667 грн. за введення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії; Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 671 (671-2004-п) , та Порядку виконання земельно-кадастрових робіт на надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року № 1619 (1619-2000-п) , внаслідок чого позивач необґрунтовано отримав дохід у сумі 847,00 грн. за видачу витягів з державного Реєстру земель.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення від 09.09.2008 року № 82, яким у позивача вилучено в доход державного бюджету штраф у розмірі 842673 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всі платні послуги надавались позивачем у відповідності до Земельного кодексу України (2768-14) , постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1088 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" (1088-2003-п) , наказу Держкомзему України від 02.07.2003 року № 174 (z0641-03) "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель", спільного наказу Держкомзему України, Мінфіну України, Мінекономіки України від 15.06.2001 року № 97/298/124 (z0579-01) "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг", а Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) не регулює діяльність позивача, що виключає можливість порушення позивачем його вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач є місцевим органом державної реєстрації прав, а тому не має права стягувати плату за реєстрацію державних актів та за пов'язані з нею послуги із громадян, яким земельні ділянки передані безоплатно у власність відповідно до статті 121 Земельного кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", чинної на час виникнення спірних відносин, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Згідно з статтею 13 названого Закону України "Про ціни і ціноутворення" (5007-17) державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Закону України "Про ціни і ціноутворення" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, громадяни України, яким передані безоплатно у власність земельні ділянки відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, звільнені від сплати державного мита за державну реєстрацію речових прав та їх обмежень, а також платежів за надані державним реєстром прав послуги у зв'язку з виконанням ними повноважень, визначених законом.

Пунктами 4 та 7 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) встановлено, що Кабінет Міністрів України забезпечує в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону. До приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) .

Згідно з статтями 196, 202 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація земельних ділянок є складовою частиною державного земельного кадастру, ведення якого згідно з частиною першою статті 204 цього Кодексу здійснює уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Функціонування державного реєстру земель згідно з наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року № 174 (z0641-03) , прийнятого на виконання наказу Держкомзему України від 23.05.2003 року № 135 (z0408-03) , забезпечує Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, структурні підрозділи якого проводять приймання, перевірку та систематизацію реєстраційних карток земельних ділянок, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, ведуть книгу реєстрації, формують Поземельну книгу, тобто здійснюють діяльність, пов'язану із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно.

Зі змісту наведених вище положень земельного законодавства вбачається, що позивач є місцевим органом державної реєстрації прав, а тому не мав права стягувати плату за реєстрацію державних актів та за пов'язані з нею послуги із громадян, яким земельні ділянки передані безоплатно у власність відповідно до статті 121 Земельного кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем отримані від населення кошти за державну реєстрацію речових прав та їх обмежень, а також інші платежі за послуги, пов'язанні з реєстрацією прав громадян, які набули право власності на земельні ділянки відповідно до статті 121 Земельного кодексу України за період січень, травень-серпень 2008 року на загальну суму 78537,00 грн.

Актом перевірки також встановлено, що позивач у перевіреному періоді при наданні громадянам України (фізичним особам) довідки з бази даних Державного реєстру прав про відсутність земельної ділянки стягував плату у розмірі 6 грн.

Зазначена послуга фактично є виконанням повноважень позивача, визначених положенням і статутом Центру Державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 3 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року № 1619 (1619-2000-п) , земельно-кадастрові роботи виконуються, а послуги надаються відповідно до законодавства та вимог нормативно-технічної документації із забезпеченням достовірності та цілісності кадастрової інформації про землю, доступності та відкритості зведених статистичних даних.

Інформація стосовно земельних ресурсів органам державної влади та органам місцевого самоврядування, а також юридичним і фізичним особам у разі залучення їх до виконання завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування надається безоплатно.

Таким чином, стягнення позивачем плати за довідки з бази даних Державного реєстру прав про відсутність земельної ділянки суперечить положенням пункту 4 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та абзацу 2 пункту 3 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року № 1619 (1619-2000-п) .

Як встановлено судом апеляційної інстанції, вказане порушення призвело до необґрунтованого отримання виручки Миколаївською регіональною філією Центру Державного земельного кадастру за перевірений період у розмірі 6840,00 грн.

Крім того, за результатами перевірки встановлено безпідставне стягнення позивачем з фізичних та юридичних осіб плати за введення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії.

Відповідно до частини першої статті 204 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1088 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" (1088-2003-п) , наказом Держкомзему України від 23.05.2003 № 135 (z0408-03) "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсахм повноваження з реєстрації земельних ділянок та прав на них, договорів оренди землі, а також забезпечення створення і ведення автоматизованої системи державного земельного кадастру покладено на Центр Державного земельного кадастру. Автоматизована система земельного кадастру є загальнодержавною та єдиною базою даних, що містить інформацію про всі земельні ділянки України, а також відомості про землевласників.

Підпунктом 3.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету України по земельних ресурсах від 13.02.2001 року № 28/18 (z0174-01) , чинних на нас виникнення спірних правовідносин встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює провадження господарської діяльності щодо виконання землевпорядних та землеоціночних робіт, зобов'язаний представляти результати вказаних робіт в електронному вигляді на магнітних носіях.

Підпунктом 1.3 Вимог до структури, змісту та формату файлу обміну даними результатів землевпорядних робіт в електронному вигляді на магнітних носіях, які затверджені наказом Держкомзему України від 23.05.2003 № 135 (z0408-03) , визначено, що обмінній файл - це уніфікована структура земельно-кадастрових даних, яка містить результати виконаних землевпорядних робіт в електронному вигляді.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року № 174 (z0641-03) , виконавець робіт формує та надає реєстратору обмінний файл разом із технічною документацією. Обмінний файл надається реєстратору на гнучкому магнітному носії або компакт-диску .

Реєстратор здійснює процедуру перевірки та приймання обмінного файлу, у тому числі порівняння з технічною документацією. У разі відповідності обмінного файлу технічній документації, та вимогам до структури, змісту і формату обміну даними за результатами перевірки та приймання реєстратором робиться відмітка на титульному аркуші технічної документації про приймання обмінного файлу, після чого заповнюється реєстраційна картка. У разі негативного висновку щодо результатів перевірки та приймання обмінного файлу виконавцю робіт для доопрацювання надається список конкретних вимог та зауважень у вигляді протоколу перевірки, відповідно до якого необхідно внести зміни і доповнення.

Зі змісту наведених вище норм законодавства вбачається, що ведення земельно-кадастрової інформації на магнітних носіях є складовою державного земельного кадастру, формування якого є, в свою чергу, обов'язком позивача та не являється платною послугою, перелік яких наведено в Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року № 1619 (1619-2000-п) , у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що Миколаївською регіональною філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" протиправно стягувалась плата за введення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії для фізичних осіб у розмірі 17 грн. та 20,40 грн., а для юридичних осіб - 40,80 грн.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, за період з вересня 2007 року по 13 серпня 2008 року позивачем стягнуто плати за введення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії у розмірі 194667,00 грн., з них 93156,60 грн. з фізичних осіб та 101510,40 грн. з юридичних осіб.

В ході перевірки встановлено також порушення позивачем Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 671 (671-2004-п) , а саме стягнення плати за видачу витягів з державного Реєстру земель у розмірі 30 грн. замість 17 грн. (з урахуванням податку на додану вартість), що призвело до необґрунтовано отриманої філією виручки у розмірі 286,00 грн. за надання послуг по завищеним тарифам.

Крім того, позивач безпідставно стягував кошти в розмірі 18 грн. з юридичних осіб за надання довідки про статус земельної ділянки, що фактично є послугою з надання інформації з Державного реєстру земель, вартість якої складає - 17 грн., оскільки надання довідки про статус земельної ділянки не передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року № 1619 "Про затвердження порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів" (1619-2000-п) .

Сума необґрунтовано отриманої виручки за надання зазначених послуг по завищеним тарифам склала 561 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, загальна сума необґрунтовано отриманої виручки Миколаївською регіональною філією за перевірений відповідачем період склала 280891,80 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.