Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого: Вербицької О.В. Суддів: Борисенко І.В. Кошіля В.В. Моторного О.А. Муравйова О.В.

перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан Лізинг"

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 06.11.2013 року

у справі № 2а-18822/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан Лізинг"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан Лізинг" подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 06.11.2013 року у справі № 2а-18822/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан Лізинг" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що, на думку заявника, призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 р. №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) ), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 06.11.2013 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, а саме: пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого господарського суду України від 15.05.2008 року у справі № А 27/34 в якій, на його думку, норми права застосовуються інакше, ніж у даній справі.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України" (v0002760-10) подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з доданих до заяви копій постанови Вищого адміністративного суду України від 06.11.2013 року, щодо якої подана заява, та ухвали Вищого господарського суду України, на яку посилається заявник, не вбачається неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236- 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Богдан Лізинг" у допуску справи для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 06.11.2013 року.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.