Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Пасічник С.С.

Головчук С.В.

Черпака Ю.К.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Севастопольської митниці, Державної митної служби України про визнання наказу незаконним та зобов'язання вчинити певні дії,

В серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Севастопольської митниці та Державної митної служби України про визнання незаконними та скасування наказу Державної митної служби України від 12.07.2012р. №1463-к "Про припинення перебування на державній службі" та наказу Севастопольської митниці від 12.07.2012р. №149-к "Про припинення перебування на державній службі", поновлення його на державній службі в Севастопольській митниці на посаді головного інспектора відділу митного оформлення та зобов'язання Севастопольської митниці нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, викликаного незаконним звільненням (припиненням перебування на державній службі) з 12.07.2012р. до моменту вирішення спору.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 26.11.2012р. визнано незаконним та скасовано наказ Державної митної служби України від 12.07.2012р. №1463-к "Про припинення перебування на державної службі"; визнано незаконним та скасовано наказ Севастопольської митниці від 12.07.2012р. №149-к "Про припинення перебування на державної службі"; поновлено позивача на державній службі в Севастопольської митниці Державної митної служби України на посаді головного інспектора відділу митного оформлення; зобов'язано Севастопольську митницю провести нарахування та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.07.2012р. по 26.11.2012р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність відповідачами факту вчинення позивачем таких порушень, які б потягли за собою застосування до нього такої найсуворішої санкції відповідальності державного службовця, як звільнення за порушення Присяги.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013р. (з врахуванням ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2013р. про виправлення описки) постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про порушення позивачем Присяги державного службовця внаслідок подання ним недостовірних відомостей про строки та випадки його тимчасової непрацездатності у 2012 році, що, в свою чергу, призвело до видачі позивачу листків непрацездатності з порушенням діючого порядку й спричинення державному органу збитків в сумі 3664,27грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 07.08.1995р. позивач проходив службу у Севастопольської митниці на різних посадах й з 11.04.2012р. - на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 Севастопольської таможні.

За наказом від 31.05.2012р. №182-г з метою встановлення можливого порушення вимог законодавства з боку позивача Севастопольською митницею проведено службове розслідування, результати якого оформлено актом від 25.06.2012р. №04/05/2012, відповідно до якого комісія дійшла висновку, що позивачем порушені вимоги ст.ст.5, 10, 17 Закону України "Про державну службу", ст.4 Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) , оскільки ним надавалась неточна та неповна інформація про себе лікарям щодо випадків та термінів тимчасової непрацездатності в 2012 році, що призвело до отримання листків непрацездатності й, як наслідок, ухилення від виконання службових обов'язків та спричинення збитків державному органу на суму 3664,27 грн.

Наказом Державної митної служби України від 12.07.2012р. №1463-к "Про припинення перебування на державній службі" за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" припинено з 12.07.2012р. перебування на державній службі ОСОБА_4, головного інспектора відділу митного оформлення №1 Севастопольської таможні.

При цьому, підставою для припинення перебування на державній службі з вказівкою на те, що ОСОБА_4 свідомо подавались до Севастопольської митниці листки непрацездатності, які стали підставою отримання ним неправомірної вигоди, що полягала в умисному одержанні з Державного бюджету України грошових коштів, в оскаржуваному наказі митний орган зазначив, окрім висновків службового розслідування, й складений співробітниками УСБ у м.Севастополі протокол від 03.07.2012р. №10 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-2 КУпАП.

На виконання вказаного наказу Севастопольською митницею 12.07.2012р. було прийнято наказ №149-к "Про припинення перебування на державній службі", яким вказано вважати припиненим 12.07.2012р. перебування позивача на державній службі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, здійснивши касаційний перегляд справи, вказує таке.

Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723-XII (3723-12) ) передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Зокрема, у частині 2 статті 17 Закону №3723-XII наведено текст Присяги: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції (254к/96-ВР) та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.

Так, у митній службі України діє Статут, який затверджений Законом України від 06.09.2005р. №2805-IV (2805-15) .

В абзаці першому преамбули Статуту зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

При цьому в абзаці другому преамбули Статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону №3723-XII (3723-12) .

Відповідно до статті 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Згідно зі статтею 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать, зокрема, порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників.

У пункті ж 6 частини 1 статті 30 Закону №3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення й таке припинення є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.

Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали службового розслідування та наказ про припинення державної служби не містять відомостей про скоєння позивачем проступку, пов'язаного саме з виконанням службових обов'язків, тобто проти інтересів служби або такого, що суперечить покладеним на нього обов'язкам, що виключає можливість застосування до позивача приписів п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу".

До того ж, обставини, які митний орган зазначив у спірному наказі як підставу для припинення державної служби ОСОБА_4 за порушення присяги - отримання ним неправомірної вигоди, що полягала в умисному одержанні з Державного бюджету України грошових коштів, не підтверджені документальними доказами та не доведені відповідачем. Натомість матеріали справи, у тому числі пояснення лікарів, свідчать про те, що, звертаючись до них, ОСОБА_4 потребував медичної допомоги (у т.ч. лікування в стаціонарі).

Крім того, постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя у справі №2702/6790/12 від 30.07.2012р., яка залишена без змін постановою Апеляційного суду м.Севастополя від 28.08.2012р. й набрала законної сили 28.08.2012р., встановлено відсутність визначених ст. 6 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" та ч.2 ст. 172-2 КУпАП підстав для притягнення ОСОБА_4. до адміністративної відповідальності внаслідок недоведення факту використання ним службових повноважень з метою одержання неправомірної вигоди шляхом приховування від медичних працівників відомостей про знаходження раніше на лікарняних; до того ж, правильність заповнення листків непрацездатності покладається на лікаря, що його видає.

Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову в зв'язку з незаконністю прийнятих Державною митною службою України та Севастопольською митницею наказів відповідно від 12.07.2012р. №1463-к "Про припинення перебування на державній службі" та від 12.07.2012р. №149-к "Про припинення перебування на державній службі".

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дав правильну правову оцінку обставинам у справі й дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, яке було помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013р. скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 26.11.2012р. - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.