Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Олендер І.Я., Рецебуринський Ю.Й., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про спонукання до виконання певних дій,

У вересні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося до суду з позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим з вимогами про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі належно завіреної копії постанови № 340 від 30.11.2004р. про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 204 грн. ОСОБА_3

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.10.2012р. у справі № 2а-10586/12/0170 залишено без змін.

У касаційній скарзі представник УПФ, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.01.2005р. Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя направлено до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим для виконання в порядку ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999р. (далі - Закон № 606-XIV (606-14) ) оригінал постанови № 340 від 30.11.2004р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 у вигляді штрафу у розмірі 204 грн. за правопорушення, передбачене п. 2 ч. 16 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яке виразилось у неперерахуванні у граничні терміни страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

До часу звернення з даним адміністративним позовом позивачем не отримано постанови про відкриття виконавчого провадження чи постанови про його закриття, а також не отримано самої постанови № 340 від 30.11.2004р.

17.08.2012р. Управлінням ПФУ на адресу відповідача направлено скаргу на бездіяльність державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим щодо тривалого невиконання постанови про адміністративне правопорушення № 340 від 30.11.2004р.

Листом Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим № 6665/13-21 від 12.09.2012 року надано інформацію, що з 01.01.2011р. по 10.09.2012р. на примусовому виконанні в Залізничному відділі державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим виконавчий документ - постанова Управління ПФУ № 340 від 30.11.2004р. не перебувала. Надати інформацію за більш тривалий період відповідач не має можливості, у зв'язку з тим, що згідно Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, строк зберігання завершених виконавчих проваджень по виконанню адміністративних штрафів переданих до архіву складає один рік.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 26 Закону № 606-XIV про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом. Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження. Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999р. (z0865-99) , не передбачено повноваження державного виконавця на відкриття виконавчого провадження на підставі завіреної копії виконавчого документу.

Згідно зі ст. 25 Закону України № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ, якщо він відповідає вимогам, що пред'являються до виконавчих документів.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Також суди дійшли правильних висновків про те, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України № 606-ХІV постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців, а отже Управлінням ПФУ пропущений строк пред'явлення виконавчого документу для виконання, що є окремою підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Пунктом 3.5.2. Інструкції про проведення виконавчих дій передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого листа або іншого судового документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Щодо інших виконавчих документів пропущені строки поновленню не підлягають.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.