Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олексієнка М.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року, -

У листопаді 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача у суму невідшкодованих витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 в рохмірі 5347,95 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості в частині вимог щодо стягнення на свою користь суму не відшкодованих витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 за січень - квітень 2011 року - залишено без розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суми невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 в розмірі 456,57 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач та відповідач підписали акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за травень - липень 2011 року.

При підписанні актів звірки, відповідачем не прийнято до заліку витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 у розмірі 2310,12 грн., в тому числі 453,57 грн. - основний розмір пенсії та 1856,55 грн. - державна адресна допомога.

Статтею 1 Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно статті 4 Основ, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV (1105-14) ), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом частини другої статті 2 Закону № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV (1105-14) відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання-чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ "Про охорону праці", які ліквідуються.

Отже, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до частини третьою статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.