Вищий адміністративний суд України у складі колегії: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліна Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013

у справі № 815/949/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Заплазське хлібоприймальне підприємство"

до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000372200, № 0000382200 від 05.09.2012 та № 0000452200, 30000462200 від 12.11.2012 Любашівської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності взаємовідносин з контрагентом, за результатами якої 22.08.2012 складено акт № 494/2200/00955348 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 906 058,08 грн., у т.ч. за жовтень 2010 року в сумі 906 058,00 грн.; підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що виразилося у заниженні податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 132 572,59 грн. з IVквартал 2010 року.

На підставі актавідповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 05.09.2012 № 000037/2200, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 359 088,12 грн., у т.ч. - 906 058,08 грн. основного платежу та 453 029,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 05.09.2012 № 000038/2200, яким визначено позивачу податкове зобов'язанняз податку на прибуток в сумі 1 698 858,88 грн., ут.ч.1 132 572,59 грн. основного платежі та 566 286,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, вказаних податкових рішень, відповідачем прийнято нові податковіповідомлення-рішення від 12.11.2012 № 0000452200,№ 0000462200.

Як вказав відповідач, підставою для прийняття оскаржуваних податкових рішень стали відомості про те, що станом на серпень місяць 2012 року контрагент позивача - ПП "Агроресурс-Південь" у Єдиному державному реєстрізначився як такий, що відсутній за місцезнаходженням, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100300586 від 08.09.2010 анульовано 31.03.2011.

Крім того, відповідач зазначив, що ВПМ Котовської ОДПІ надано до Любашівської МДПІ постанову про порушення кримінальної справи та про прийняття її допровадження від 11.06.2012 стосовно директора ПП "Агроресурс-Південь" ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, вирок Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2012, яким ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 205, частиною п'ятою статті 27 Кримінального кодексу України.

Податковим органом були враховані: протоколи допитуОСОБА_4, згідно яких вона фінансово - господарську діяльність ПП "Агроресурс-Південь" ніколи не здійснювала, ніяких робіт та товарів не постачала та не отримувала, підписів та печаток на документах бухгалтерської звітності не ставила, якою саме діяльністю займалось ПП "Агроресурс-Південь" та, з якими контрагентами мало господарські стосунки, їй не відомо.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі доводи у даній справі необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договорами купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 04.10.2010 № 0510/10, від 07.10.2010 № 0810/10, від 11.10.2010 № 1110/10, від 12.10.2010 № 1210/10, від 20.10.2010 № 2010/10, від 05.11.2010 № 0511/10, ПАТ "Заплазське ХПП" придбало у ПП "Агроресурс-Південь" продукцію сільськогосподарського призначення - соняшник та гречку.

Факт виконання договірних зобов'язань підтверджується первинними документами, а саме: договорами купівлі-продажу, рахунками-фактурами,податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями, реєстрами накладних на прийнятий товар.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2012, ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченогочастиною другою статті 205, частиною п'ятою статті 27 Кримінального кодексу України.Суд дійшов висновку, що сама по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безпосереднім свідченнямодержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій.

Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор ПП "Агроресурс-Південь" був номінальним керівником товариства, у матеріалах справи немає та відповідачем надано не було. Більш того, податковим органом не доведено узгодженості дій позивача з його контрагентом, спрямованих на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що господарська діяльність між позивачем та ПП "Агроресурс-Південь" мала реальний характер. На час укладення правочинів, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі та перебував на податковому обліку як платникподатку на додану вартість.

Відповідно до частини третьої статті 215, частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України недійсність правочину повинна встановлюватись виключно судом.

Рішення суду про недійсність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, відповідачем надані не були.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чимитними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вище зазначалось, судами встановлено, що у період, який перевірявся, ПП "Агроресурс-Південь" видало позивачу податкові накладні, які за формою та змістом повністю відповідали вимогам,чинного на той час, податкового законодавства, були зареєстровані позивачем в реєстрі отриманих податкових накладнихта включені до складу податкового кредиту. Господарські операції повністю підтвердженні первинною документацією, наявність та правильність оформлення якої податковим органом не оспорюється.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що висновки податкового органу за результатами перевірки щодо відсутності у позивача об'єктів оподаткування з податку на прибуток та з податку на додану вартість є необґрунтованими та недоведеними.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій законно та обґрунтовано визнали протиправними та скасували податкові повідомлення-рішення № 0000372200від 05.09.2012, № 0000382200 від 05.09.2012 та № 0000452200 від 12.11.2012, 30000462200 від 12.11.2012.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 у справі № 815/949/13-азалишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.