Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Леонтович К.Г., Маслія В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Липовицької сільської ради Рожнятіського району Івано-Франківської області, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконними рішень, касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, -

У березні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог просила визнати незаконним та скасувати:

рішення 25 сесії п'ятого демократичного скликання Липовицької сільської ради від 19.03.2010 "Про розгляд заяв громадян" в частині відміни пункту 7 рішення 24 сесії цієї ж ради від 22.12.2009 про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки в урочищі "Щовб" площею 0, 0877 га, та в частині внесення змін та доповнень у пункт 7 рішення 24 сесії ради від 22.12.2009;

рішення 29 сесії 5 демократичного скликання Липовицької сільської ради від 04.07.2010 "Про розгляд заяв громадян села" в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,2483 га по АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Щовб" площею 0,3377 га в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0.2483 га по АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Щовб" площею 0, 3377 га.

Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано рішення 25 сесії п'ятого демократичного скликання Липовицької сільської ради від 19.03.2010 "Про розгляд заяв громадян" в частині відміни пункту 7 рішення 24 сесії цієї ж ради від 22.12.2009 про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки в урочищі "Щовб" площею 0, 0877 га, Визнано незаконним та скасовано рішення 29 сесії 5 демократичного скликання Липовицької сільської ради від 04.07.2010 "Про розгляд заяв громадян села" в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,2483 га по АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Щовб" площею 0,3377 га.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що Липовицькою сільською радою прийняті наступні рішення:

від 22.12.2009 на 24 сесії п'ятого демократичного скликання "Про розгляд заяв громадян", пунктом 7 якого вирішено передати у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Щовб" земельну ділянку площею 0,0877 га, якою користувалась покійна сестра ОСОБА_7, та ОСОБА_5 земельну ділянку для будівництва площею 0,2500 га по АДРЕСА_1, якою користувалась покійна сестра ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Щовб" площею 0,2500 га;

від 19.03.2010 на 25 сесії п'ятого демократичного скликання "Про розгляд заяв громадян", пунктом 10 якого вирішено відмінити пункт 7 рішення цієї ж ради 24 сесії п'ятого демократичного скликання "Про розгляд заяв громадян" від 22.12.2009 в частині передачі ОСОБА_4 земельної ділянки в урочищі "Щовб" площею 0,0877 га. Цим же рішенням вирішено внести зміни та доповнення у вказаний пункт рішення та вирішено надати ОСОБА_5 для будівництва земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1, якою користувалась покійна сестра ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Щовб" площею 0, 3377 га;

від 04.07.2010 на 29 сесії п'ятого демократичного скликання "Про розгляд заяв громадян", пунктом 5 якого вирішено відмінити пункт 10 рішення 25 сесії п'ятого демократичного скликання від 19.03.2010 і викладено його наступним чином: "Передати у власність ОСОБА_5 для будівництва земельну ділянку площею 0,2483 га по АДРЕСА_1, якою користувалась покійна сестра ОСОБА_7, для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Щовб" площею 0,33 77 га.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову апеляційний суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до частини 1, 5-7 статті 118 Конституції України, виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Частиною 8 статті 118 Конституції України визначено, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції (254к/96-ВР) та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Відповідно до вимог статей 6, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції (254к/96-ВР) , законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень одноособово видає розпорядження і несе за них персональну відповідальність.

Згідно з частинами 1, 3 статті 43 вказаного Закону акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що акти місцевих держаних адміністрацій можуть бути припинені чи скасовані виключно у випадку невідповідності такого акту (рішення, розпорядження тощо) нормам чинного законодавства, або якщо вони є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами. Зазначене свідчить, що акт місцевої державної адміністрації про припинення дії або про скасування акту має бути обґрунтованим в частині суперечності Конституції України (254к/96-ВР) , законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або недоцільності, неекономності, неефективності за очікуваними чи фактичними результатами.

Крім цього, в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) (у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Тому, на думку Конституційного Суду України, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

За таких обставин можна зробити висновок що спірні у цій справі рішення є ненормативними актами і повністю вичерпують свою дію їх виконанням.

Посилаючись на те, що відповідач не може скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни та доповнення, апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування спірних рішень у справі.

Проте судом не досліджувалось питання відносно того, чи вичерпав свою дію фактом виконання пункт 7 рішення Липовицької сільської ради від 22.12.2009, який було скасовано, внесено зміни та доповнення до нього пунктом 10 спірного рішення від 19.03.2010. Встановлення вказаної обставини необхідне для з'ясування наявності підстав для скасування, зміни та доповнення радою свого попереднього рішення.

За приписами статті 159 КАС України судове рішення повинне бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам, оскільки не вказано мотивів з посиланням на норми матеріального права, за яких він прийшов до висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Липовицької сільської ради від 04.07.2010 "Про розгляд заяв громадян села" в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,2483 га по АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Щовб" площею 0,3377 га.

Згідно зі статтею 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У відповідності до вимог частини 4 статті 227 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року - скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.