Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддів Мироненка О. В., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "СПС" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "СПС" до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, за участю прокуратури Жовтневого району міста Харкова про скасування рішення та картки відмови, стягнення сум,

ПП "СПС" звернулося з позовом до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання недійсним та скасування рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/300327/1 від 23 червня 2011 року, визнання протиправною та скасувати картки відмови митниці в прийнятті митної декларації № 807070005/2011/328668 від 22 червня 2011 року, визнання недійсним та скасування рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/300326/1 від 23 червня 2011 року, визнання протиправною та скасування картки відмови митниці в прийнятті митної декларації № 807070005/2011/328669 від 22 червня 2011 року, визнання недійсним та скасування рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/300359/1 від 07 липня 2011 року, визнання протиправною та скасування картку відмови митниці в прийнятті митної декларації № 807070005/2011/329474 від 07 липня 2011 року, визнання недійсним та скасування рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/300559/1 від 18 жовтня 2011 року, визнання протиправною та скасування картки відмови митниці в прийнятті митної декларації № 807070005/2011/335813 від 17 жовтня 2011 року, стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно нарахованого ввізного мита в сумі 37 850 грн 63 коп. та суму податку на додану вартість 56 728 грн 99 коп., разом 94 579 грн 62 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року та ухвалено нове рішення, яким позов про визнання недійсним та скасування рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/300327/1 від 23 червня 2011 року, визнання протиправною та скасування картки відмови митниці в прийнятті митної декларації № 807070005/2011/328668 від 22 червня 2011 року, визнання недійсним та скасування рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/300326/1 від 23 червня 2011 року, визнання протиправною та скасування картки відмови митниці в прийнятті митної декларації № 807070005/2011/328669 від 22 червня 2011 року, визнання недійсним та скасування рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/300359/1 від 07 липня 2011 року, визнання протиправним та скасування картки відмови митниці в прийнятті митної декларації № 807070005/2011/329474 від 07 липня 2011 року залишено без розгляду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою на нього, в якій просив рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В запереченнях митниця просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що в червні-жовтні 2011 року згідно контракту № 120310-12 від 12 березня 2010 року на митну територію України позивачем ввозився товар.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем надані ВМД, в яких вартість товару визначена за ціною договору. До декларації позивачем додано супровідні документи в підтвердження митної вартості товару: контракт, специфікація, інвойс, платіжне доручення, рахунок на оплату фрахту, копія ВМД країни відправлення, двостороння заява продавця та покупця про відсутність пов'язаності, лист-пропозиція виробника, коносамент, сертифікат про походження товару, сертифікат якості.

З метою підтвердження митної вартості товару митницею витребувано в позивача каталоги, специфікації, прейскуранти, калькуляцію фірми-виробника, висновки про якісні та кількісні характеристики товарів.

На виконання вимог митниці позивач надав експертний висновок про вартість товарів.

Оскаржуваними рішеннями митниці позивачу відмовлено в здійсненні митного оформлення товару за першим методом та здійснено митне оформлення товару за методом щодо подібних (аналогічних) товарів.

Не погоджуючись з цими діями митниці, позивач заявив даний позов.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Скасовуючи це рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду в частині вимог про скасування рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/300327/1 від 23 червня 2011 року, визнання протиправною та скасування картки відмови митниці в прийнятті митної декларації № 807070005/2011/328668 від 22 червня 2011 року, визнання недійсним та скасування рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/300326/1 від 23 червня 2011 року, визнання протиправною та скасування картки відмови митниці в прийнятті митної декларації № 807070005/2011/328669 від 22 червня 2011 року, визнання недійсним та скасування рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/300359/1 від 07 липня 2011 року, визнання протиправним та скасування картки відмови митниці в прийнятті митної декларації № 807070005/2011/329474 від 07 липня 2011 року. В іншій частині суд дійшов висновку про відсутність підстав доля задоволення позову.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками судів.

Питання щодо строку звернення до адміністративного суду врегульовано ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Судами встановлено, що митне оформлення товарів від імені та в інтересах позивача здійснювалося митними брокерами на підставі довіреності та договору від 19 квітня 2011 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що з часу ознайомлення брокера, який діяв за довіреністю, виданою позивачем, з оскаржуваними рішеннями починає спливати строк звернення до адміністративного суду.

Із оскаржуваними рішеннями митний брокер ознайомився в день їх прийняття, тобто 23 липня 2011 року та 07 липня 2011 року, про що свідчить його підпис.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач підтвердив отримання спірних рішень митниці в своїх листах 24 червня 2011 року та 08 липня 2011 року.

Позивач звернувся до адміністративного суду 19 січня 2012 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду.

Посилання скаржника на те, що строк звернення до адміністративного суду для оскарження рішень митниці врегульовані положеннями Податкового кодексу України (2755-17) є безпідставними.

Стосовно позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/300559/1 від 18 жовтня 2011 року, визнання протиправною та скасування картки відмови митниці в прийнятті митної декларації № 807070005/2011/335813 від 17 жовтня 2011 року колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Митна вартість визначається та декларується за правилами, викладеними у статтях 260, 262, 264- 273 МК України (в редакції від 11 липня 2002 року).

На виконання цих правил Кабінет Міністрів України постановою № 1766 від 20 грудня 2006 року (1766-2006-п) затвердив Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, а також постановою № 339 від 8 квітня 2008 року - Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів (які діяли на час спірних відносин).

Відповідно до частини першої статті 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Зі змісту частин першої-п'ятої статті 266 МК вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень зазначених вище Порядків дає підстави дійти висновку, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Частиною 3 статті 159 КАС України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи суд першої інстанції зазначив, що митниця, застосувавши третій метод, не довела послідовне застосування попередніх методів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що митницею проведено процедуру консультації з позивачем та доведено до його відома відомості щодо цінової інформації на ідентичні товари, яка є значно меншою, за заявлену декларантом.

Разом із тим, вказуючи на те, що митницею проведено процедуру консультацій з позивачем, суд апеляційної інстанції не зазначив, якими доказами підтверджуються такі обставини, з огляду на те, що оскаржувані рішення не містять відповідних даних.

При цьому суд першої інстанції, дійшовши вказаного висновку, також не встановив обставини, чи проведено митницею процедуру консультації

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) , визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи, приблизний перелік яких встановлено п. 11 Порядку.

Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що в зв'язку з наявністю цінової інформації на аналогічний товар, яка відрізняється від заявленої позивачем, митниця правомірно витребувала додаткові документи і в зв'язку з неподанням таких документів правомірно відмовила в митному оформленні товару за першим методом.

Такі висновки є помилковими.

За приписами вказаних статей у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.

Між тим, суд апеляційної інстанції не дав оцінку тому, що сам факт неподання таких документів не є підставою для відмови в митному оформленні товару. При цьому не встановив, чи можливо визначити такі обставини на підставі інших доказів, поданих позивачем.

Суд першої інстанції надав загальну оцінку поданим та витребуваним документам, зазначивши, що позивачем надано весь перелік документів. Проте не провів детальний їх аналіз з метою з'ясування обґрунтованості прийняття митницею оскаржуваних рішень.

Неповне з'ясування обставин у справі є підставою для скасування рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Приватного підприємства "СПС" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/300559/1 від 18 жовтня 2011 року, визнання протиправною та скасування картки відмови митниці в прийнятті митної декларації № 807070005/2011/335813 від 17 жовтня 2011 року скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.