Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олексієнка М.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання відмови у призначенні пенсії за віком неправомірною, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2011 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року, -

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання відмови у призначенні пенсії за віком неправомірною та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з моменту його звернення за призначенням пенсії.

Постановою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2011, позов задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного Фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неправомірними.

Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 24 червня 2011 року та стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року було змінено постанову суду першої інстанції. Пункт 4 резолютивної частини постанови викладено у наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.". В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 червня 2011 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим з заявою про призначення пенсії згідно списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Управлінням Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки у довідці, що уточнює особливий характер роботи не зазначена підстава її видачі, у трудовій книжці не вказано шліфувальником якого способу шліфування він працював. Дана відмова мотивована не дотриманням пункту 20 Порядку підтвердження стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або записів в неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 вересня 1993 року (637-93-п) зі змінами станом на 05 липня 2006 року, та невідповідністю найменування посади, яка передбачена підпунктом "а" пунктом 10 розділу XV Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 (v1173400-56) .

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки та відповідних записів в неї встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або записів в неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1993 року №637 (637-93-п) , уточнюючи довідки підприємств та організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу необхідні у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугою років, встановлених для окремих категорій громадян.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, що згідно записів трудової книжки позивач працював в Кокандському заводі "Електромаш" на посаді шліфувальника з шкідливими умовами праці з 01 липня 1976 року по 01 березня 1983 року та з 01 березня 985 року по 19 серпня 1991 року (загальний стаж: на зазначеної посаді - 13 років 1 місяць 19 днів). При цьому у пункті 13 трудової книжки розкрито поняття "з шкідливими умовами праці" у вигляді - сухої шліфовки.

Крім того, зазначені дані підтверджуються довідкою від 30 грудня 2009 року, що уточнює особливий характер праці позивача, виданої ТОВ "Кукон Тех-Інвест" (перейменований Кокандський завод "Електромаш"), згідно якої позивач працював повний робочий день у виробництві металообробки шліфування металевих виробів і інструменту абразивними кругами сухим способом.

Як вбачається з матеріалів справи Кокандський завод "Електромаш" був перейменований в АТЗТ "Електромаш" згідно рішення Хокіміята м. Коканд від 31 липня 1995 №170/2, в свою чергу на підставі рішення №316 від 23 квітня 2004 року Хокіміята м.Коканд АТЗТ "Електромаш" перетворено в ТОВ "Електромаш", яке 17 червня 2008 року перейменоване в ТОВ "Кукон Тех-Інвест".

Згідно підпункту "а" пункту 10 розділу XV розділу 1 Списку № 2 "Виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року за № 1173 (v1173400-56) , відносить робочих на шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом до роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Відповідно до ст. 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, відповідно право на належнепенсійне забезпечення у позивача виникло з дня звернення його до відповідача із заявою про призначення пенсії.

Таким чином, враховуючи, що трудова книжка позивача є в наявності, в ній присутні записи про його працю на посадах, віднесених до Списку № 2, з усіма відповідними печатками підприємств, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо зарахування до пільгового стажу позивача період його роботи на посаді шліфувальника з шкідливими умовами праці з 01 липня 1976 року по 01 березня 1983 року та з 01 березня 985 року по 19 серпня 1991 року.

Відповідно до частини третьою статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2011 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.