Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олексієнка М.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Керчі Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року, -

У лютого 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Керчі Автономної Республіки Крим, у якому, просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 6102,99 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суми невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_3 в сумі 140,56 грн., ОСОБА_4 в сумі 92,53 грн., ОСОБА_5 в сумі 150 грн., ОСОБА_6 в сумі 152,38 грн., ОСОБА_7, в сумі 92,52 грн., ОСОБА_8 в сумі 152,34 грн., ОСОБА_9 в сумі 200 грн., ОСОБА_10 в сумі 53,27 грн., ОСОБА_11 в сумі 64,91 грн., в загальному розмірі 1098,51 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач та відповідач підписали акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

В результаті незгоди відповідача відшкодувати позивачу витрати на виплату пенсій, між сторонами виникли розбіжності у розмірі 6102,99 грн., з яких 1098,51 грн. - основний розмір пенсії; 5004,98 грн. - державна адресна допомога.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення державної адресної допомоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (1105-14) та постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26 березня 2008 року № 265 (265-2008-п) не встановлено обов'язку Фонду відшкодовувати державну адресну допомогу.

Такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відповідно до якої останній зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 (265-2008-п) , якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за N5-4/4 (z0376-03) затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та витрати по її доставці, передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26 березня 2008 року "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) .

Таким чином, відмовляючи позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача державної адресної допомоги, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вказана допомога Фондом не відшкодовується.

Відповідно до частини третьою статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.