2а-1270/5755/12 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 27.11.2013 Прийняття

У липні 2012 року приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (далі - позивач, ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот") звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 р. № 0000148022.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 р., позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську №0000148022 від 19.06.2012 р. про зменшення ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем на суму 51 101 778 грн. та в частині застосування штрафних санкцій на суму 37 735 грн.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та в судовому засіданні 27.11.2013 р. проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 19.03.2012 р по 28.04.2012 р. та з 03.05.2012 р. по 24.05.2012 р. на підставі направлень від 13.03.2012р. №143, №144, №145, №146, №147, №148, від 19.03.2012 р. №154, №155, №156, №157, №158, від 26.03.2012 р. №162, від 30.03.2012 р. №3, від 13.04.2012 р. №24, №25, від 17.04.2012 р. №26, №27, №28, №29, №30 виданих відповідно наказів №128 від 07.03.2012 р., №142 від 19.03.2012 р., №162 від 26.03.2012 р., №57 від 17.04.2012 р., №73 від 27.04.2012 р. посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську було проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 31.05.2012 р. №38/23-01/33270581 та зроблено висновок, зокрема, про порушення позивачем вимог абзацу "а" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 51 101 778 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 9 816 926 грн., за березень 2011 року на суму 29 946 514 грн., за квітень 2011 року на суму 11 187 402 грн., за вересень 2011 року на суму 15 093 грн., за жовтень 2011 року на суму 48 277 грн., та за грудень 2011 року на суму 87 566 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 19.06.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000148022, яким за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51 101 778 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37 735 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 38/23-01/33270581 від 31.05.2012 р., підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу щодо завищення ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 51 101 778 грн., зроблені з огляду на твердження перевіряючих про: - визначення угод позивача з платниками податків - резидентами ТОВ "Полігон", ТОВ "Софтлайн Інтарнешенел", ТОВ "РІК СВ-Прилад", ПП "ВКФ "Укрпромснаб", ТОВ "Євросвітло-Луганськ", ТОВ "Ідея-2004", ТОВ "Востокметалінвест", ТОВ "ЛК "Укрстальресурс 2010", ТОВ "Торгівельний дім "Труд", СГД ОСОБА_5, ТОВ "ДС Електрик Інжиніринг", ТОВ "Інтерагро" та ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія" як таких, що здійснені без наміру настання реальних наслідків, тобто, умовними; - встановлення факту формування податкового кредиту по операціям з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз Україна" за листопад 2010 року на 9 916 055 грн., лютий 2011 року на 48 823 480 грн., березень 2011 року на 42 666 667 грн., листопад 2011 року на 52 170 574 грн. при відсутності оригіналів податкових накладних, а також завищення податкового кредиту за рахунок виписаних компанією "GENFERT TRADING SA" на адресу ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" податкових накладних щодо надання транспортно-експедиційних послуг при відсутності первинних документів, які підтверджують надання вказаних послуг.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", нормами якого регулювалась частина спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку із бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважається дата здійснення однієї з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит звітного періоду, згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, законодавством не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно із положеннями статті 7 закону України "Про податок на додану вартість" платник податку виключно на підставі проведеної оподаткованої операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату контрагентом сум податку на додану вартість до бюджету за відповідною оподаткованою операцією і виходячи з цього визначати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за звітний період.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачає, у періоди за які проводились перевірки, надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Вказані норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) кореспондуються з положеннями Податкового кодексу України (2755-17) , який набрав чинності з 01.0і.2011 р.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" у межах своєї господарської діяльності було укладено ряд правочинів з ТОВ "Полігон", ТОВ "Софтлайн Інтарнешенел", ТОВ "РІК СВ-Прилад", ПП "ВКФ "Укрпромснаб", ТОВ "Євросвітло-Луганськ", ТОВ "Ідея-2004", ТОВ "Востокметалінвест", ТОВ "ЛК "Укрстальресурс 2010", ТОВ "Торгівельний дім "Труд", СГД ОСОБА_5, ТОВ "ДС Електрик Інжиніринг", ТОВ "Інтерагро" та ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія" з придбання в останніх товарно-матеріальних цінностей.

В матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, подорожні листи, картки складського обліку товарів, прибуткові ордери, акти списання товарів.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТОВ "Полігон", ТОВ "Софтлайн Інтарнешенел", ТОВ "РІК СВ-Прилад", ПП "ВКФ "Укрпромснаб", ТОВ "Євросвітло-Луганськ", ТОВ "Ідея-2004", ТОВ "Востокметалінвест", ТОВ "ЛК "Укрстальресурс 2010", ТОВ "Торгівельний дім "Труд", СГД ОСОБА_5, ТОВ "ДС Електрик Інжиніринг", ТОВ "Інтерагро" та ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія".

Щодо правовідносин позивача із ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", під час розгляду справи судами встановлено наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за господарськими операціями позивача із ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з придбання природного газу, позивачу від вказаного контрагента виписана податкова накладна №8079 від 30.04.2010 р. на загальну суму податку на додану вартість 34 602 039,41 грн., яка відображена ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" у складі податкового кредиту квітня 2010 року на суму оплати 23 555 566,05 грн. та частково відображена у складі податкового кредиту листопада 2010 року у сумі оплати 11 046 473,36 грн. (т. ІІ а.с.138, т. ІІІ а.с.62-71).

Податкова накладна ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" №9279 від 30.05.2010 р. на загальну суму податку на додану вартість 30 420 816,11 грн. (т. ІІ а.с.137) частково відображена у складі податкового кредиту травня 2010 року в сумі оплати 22 899 333,34 грн. згідно платіжних доручень, підтверджуючих факт сплати податку у зв'язку з придбанням природного газу у травні 2010 року від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" №6308 від 05.05.2010 р., №6423 від 06.05.2010 р., №6514 від 07.05.2010 р., №6853 від 13.05.2010 р., №7071 від 18.05.2010 р., №7163 від 19.05.2010 р., №7230 від 21.05.2010 р., №7286 від 26.05.2010 р., №7568 від 31.05.2010р. (т. ІІІ а.с.72-80).

20.05.2010 р., відповідно до вимог пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем подано до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року заяву із скаргою на постачальника - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про ненадання останнім податкової накладної, (т.ІІ а.с.145).

Залишок суми у розмірі 7 521 482,77 грн. відображено позивачем у складі податкового кредиту листопада 2010 року після отримання належним чином оформленої податкової накладної.

Суму податку на додану вартість за розрахунком коригування від 30.11.2010 р. №957/9279 (т. ІІ а.с.142) до податкової накладної №9279 від 31.05.2010 р. відображено у складі податкового кредиту листопада 2010 року, а саме - зменшено податковий кредит у сумі 2 308 504,52 грн.

Дані за розрахунком коригування від 30.11.2010 р. №956/8079 (т. ІІ а.с.141) до податкової накладної №8079 від 30.04.2010 р. відображено у складі податкового кредиту листопада 2010 року шляхом зменшення податкового кредиту у сумі 6 343 396,50 грн.

Податкова накладна ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" №1715 від 28.02.2011 р. на загальну суму податку на додану вартість 66 669 736,81 грн. (т. ІІ а.с.139) частково відображена позивачем у складі податкового кредиту лютого 2011 року у сумі оплати 48 823 480,14 грн. згідно платіжних доручень, підтверджуючих факт сплати податку, у зв'язку з придбанням природного газу від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" №2343 від 11.02.2011 р., №2394 від 14.02.2011 р., №2556 від 16.02.2011 р., №2170 від 09.02.2011 р., №2891 від 22.02.2011 р., №2892 від 22.02.2011 р., №3008 від 23.02.2011 р. (т. ІІІ а.с.81-87).

19.03.2011 р. ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" подано до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року заяву із скаргою на постачальника щодо порушення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що дає позивачу право на включення податку на додану вартість у сумі 48 823 480,14 грн. до складу податкового кредиту. (т. ІІ а.с.143).

Залишок суми податку на додану вартість за податковою накладною ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" №1715 від 28.02.2011 р. у сумі 17 846 257 грн. відображено у складі податкового кредиту березня 2011 року за наслідками оплати вартості природного газу та сплати у ціні товару податку на додану вартість відповідно до платіжних доручень №5620 від 23.03.2011 р., №5618 від 23.03.2011 р., №5578 від 22.03.2011 р., №5576 від 22.03.2011 р., №5513 від 21.03.2011 р.

Податкова накладна ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" №1332 від 31.03.2011 р. на загальну суму податку на додану вартість 76 990 984,17 грн. частково відображена у складі податкового кредиту березня 2011 року у сумі 24 820 410 грн. в частині сплати податку згідно платіжного доручення №5620 від 23.03.2011 р. При цьому, ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" подано разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2011 року до податкового органу заяву із скаргою на постачальника - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 24 820 410 грн.

У складі податкового кредиту листопада 2011 року відображено суму податку на додану вартість за вказаною податковою накладною у розмірі 52 170 574,17 грн.

При цьому, суми, задекларовані за скаргами на ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в лютому та березні 2011 року відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних із зазначенням останньої дати місяця, за який такі суми декларувалися, та за порядковими номерами 1 та 2 відповідно.

Відтак, виходячи з встановлених фактичних обставини формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за перевіряємий період, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що стверджуючи в акті перевірки про "відсутністю" оригіналів податкових накладних, відповідач виходив не з фактичної відсутності вказаних податкових накладних, а із наслідків зазначення позивачем в складі податкового кредиту та реєстрах отриманих податкових накладних сум податку на додану вартість менших, ніж ті, що зазначені власне у податкових накладних №8079 від 30.04.2010 р., №9279 від 31.05.2010 р., №1715 від 28.02.2011 р. та №1332 від 31.03.2011 р., а також зазначення позивачем сум віднесених до складу податкового кредиту на підставі заяв про порушення ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" порядку оформлення податкових накладних в реєстрах отриманих податкових накладних під номерами №1 від 28.02.2011 р. за лютий 2011 року, та №2 від 31.03.2011 р. за березень 2011 року, що у свою чергу спростовує викладений у акті податкової перевірки висновок.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" та компанією "GENFERT TRADING SA" (Швейцарія) було укладено договір № 05/08-тр від 04.01.2005 р. з подальшими додатковими угодами до нього (т. ІІІ а.с.154-179), відповідно до якого ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" - Замовник, доручає, а компанія "GENFERT TRADING SA" - Експедитор, бере на себе зобов'язання за винагороду та за рахунок замовника виконувати чи організовувати відповідно до доручення на експедування виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, надавати замовнику інструкції щодо заповнення перевізних документів за умови взаєморозрахунків, визначених даною угодою, за рахунок замовника здійснювати розрахунки з перевізниками за виконані перевезення, а також з іншими третіми особами, що залучені для виконання своїх зобов'язань за цим договором та дорученням на експедування вантажів, здійснювати контроль за рухом завантажених вагонів, цистерн та інших транспортних засобів, щомісячно надавати замовнику акти виконаних робіт. Датою надання послуг вважається дата підписання акта наданих послуг.

Виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт за період жовтень 2010 року - грудень 2011року (т. ІІ а.с.157-250, т. ІІІ а.с.1-53). При цьому, акти виконаних робіт за жовтень-грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року від імені компанії "GENFERT TRADING SA" підписано громадянином ОСОБА_7 на підставі довіреності №4487 від 29.11.2004 р., за інші періоди акти підписані від імені компанії "GENFERT TRADING SA" її директором Максимовим Дмитром.

До кожного акту виконаних робіт додається перелік вагонів, надісланих під завантаження за відповідний місяць на виконання договору №05/08-тр від 04.01.2005р., а також залізничні квитанції про приймання вантажу та накладні за період жовтень 2010 року - грудень 2011 року включно, в яких відправником зазначено ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот", платником - ТОВ "Мінералтранссервіс" по червень 2011 року включно та ТОВ "Металургійна транспортна компанія" починаючи з липня 2011 року.

В матеріалах справи наявні податкові накладні за період жовтень 2010 року - грудень 2011 року включно та платіжні доручення про перерахування коштів в іноземній валюті та факсимільна переписка з компанією "GENFERT SA", а також замовлення на ім'я директора компанії "GENFERT SA" щодо надання послуг та їх обсягу помісячно за спірний період.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок виписаних компанією "GENFERT TRADING SA" на його адресу податкових накладних щодо надання транспортно-експедиційних послуг при відсутності первинних документів, які підтверджують надання вказаних послуг.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, щодо заперечення проти твердження відповідача, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, частинами п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та його контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Таким чином, як вбачається з встановлених фактичних обставин справи та зазначених правових норм, висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 р. № 0000148022, вимоги щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.