Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Хмельницький обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" до прокуратури Хмельницької області про визнання протиправними і скасування припису прокурора, за касаційною скаргою Державного підприємства "Хмельницький обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, -

У жовтні 2010 року Державне підприємство "Хмельницький обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати нечинним та скасувати припис прокуратури Хмельницької області № 07/1-1144 від 16.10.2009 про усунення порушень вимог Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" (400-12) .

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що припис, складений за результатом проведення Генеральною прокуратурою України та прокуратурою Хмельницької області перевірки підприємства, складений поза межами наданих відповідачу повноважень та без зазначення у ньому конкретних порушень норм Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" (400-12) та Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1597 від 05.10.1998 (1597-98-п) .

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Хмельницький обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що за результатом проведеної Генеральною прокуратурою України та прокуратурою Хмельницької області Державного підприємства "Хмельницький обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" встановлено порушення вимог Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" (400-12) та Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1597 від 05.10.1998 (1597-98-п) , про що складено припис № 07/1-1144 від 16.10.2009 про усунення виявлених порушень. У ньому зазначено, що відповідно до частини 6 статті 11 зазначеного Закону Порядок надання державних пільгових кредитів для індивідуальних сільських забудовників визначається Урядом України. Згідно з пунктом 4 вказаних Правил, у редакції на час спірних правовідносин, позичальниками кредитів за рахунок кредитних ресурсів фондів можуть бути громадяни України, які постійно проживають, будують індивідуальне житло в сільській місцевості і працюють в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях сільського господарства, інших господарських формуваннях, що функціонують у сільській місцевості, соціальній сфері села, а також на підприємствах, в установах та організаціях переробних і обслуговуючих галузей агропромислового комплексу, навчальних закладах, закладах культури та охорони здоров'я, розташованих у межах району.

Так, в порушення вказаних вимог підприємство уклало кредитні угоди з особами, які не належать до вказаної категорії осіб, а тому приписано усунуті виявлені порушення шляхом розірвання незаконного кладених кредитних угод та повернення коштів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно зі статтею 19 Закону предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України (254к/96-ВР) та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

У пункті 4 частини 2 статті 20 Закону визначено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право давати приписи про усунення очевидних порушень закону.

Як визначено у частинах 1,2 статті 22 Закону, у редакції на час спірних правовідносин, письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав та повноважень для складання відповідачем припису про усунення виявлених порушень, оскільки у діях позивача мало місце порушення вимог законодавства, які можуть завдати істотної шкоди інтересам держави.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,-

Касаційну скаргу Державного підприємства "Хмельницький обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.