Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Кошіля В.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року

у справі № 2а-17867/09/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства "Костянтинівський металургійний завод"

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Закрите акціонерне товариство "Костянтинівський металургійний завод" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2009 року № 0001122342/0-27179, № 0001132342/0-27180 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 15 червня 2010 року).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Костянтинівської ОДПІ Донецької області від 16 жовтня 2009 року № 0001122342/0-27179, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 423859,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 73519,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 350340,50 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Костянтинівської ОДПІ Донецької області від 16 жовтня 2009 року № 0001132342/0-27180, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1514406,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 926271,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 588135,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Костянтинівський металургійний завод" судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Костянтинівська ОДПІ Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Костянтинівська ОДПІ Донецької області провела планову виїзну перевірку ЗАТ "Костянтинівський металургійний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 881/23-2-33467279 від 08 червня 2010 року.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких Костянтинівська ОДПІ Донецької області надала відповідь від 13 жовтня 2009 року за вих. № 26860/10/23-113-5, згідно якої розділ 4 "Висновок" акту перевірки № 881/23-2-33467279 від 08 червня 2010 року був викладений в іншій редакції.

За висновками акта перевірки (з урахуванням відповіді на заперечення), позивачем були порушені, зокрема, вимоги: пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік на 73519,00 грн., в тому числі за 3 квартали 2008 року - 700681,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2008 року на 926271,00 грн. (з урахуванням проведених коригувань податкового кредиту у вересні та жовтні 2008 року).

Зокрема, в акті перевірки (з урахуванням відповіді на заперечення) було вказано, що: ЗАТ "Костянтинівський металургійний завод" неправомірно включило до складу валових витрат за 3 квартали 2008 року (у розмірі 5881349,00 грн.) та за 2008 рік (у розмірі 4631349,00 грн.) суми попередньої оплати, здійсненої позивачем на користь ВАТ "Укрпідшипник" згідно договору № КУ-103/08-П від 29 вересня 2009 року, оскільки станом на 31 березня 2009 року по рахунку 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у позивача обліковується дебіторська заборгованість по розрахунках з ВАТ "Укрпідшипник" у розмірі 5557620,00 грн., тобто ЗАТ "Костянтинівський металургійний завод" металопрокат не отримувало, що свідчить про те, що здійснена попередня оплата не була використана (направлена) для ведення господарської діяльності та здійснена як компенсація вартості товарів; в порушення умов договору ВАТ "Укрпідшипник" станом на 31 березня 2009 року не передало позивачу металопрокат, тоді як строк дії договору сплинув 01 січня 2009 року. Також, в акті перевірки було вказано, що ЗАТ "Костянтинівський металургійний завод" неправомірно включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 1176270,00 грн., сплачений у складі попередньої оплати, здійсненої на користь ВАТ "Укрпідшипник", яка не є компенсацією вартості товару, у зв'язку з тим, що товар позивачу поставлений не був.

16 жовтня 2009 року Костянтинівська ОДПІ Донецької області на підставі вказаного акту перевірки (з урахуванням відповіді на заперечення) прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001122342/0-27179, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначила ЗАТ "Костянтинівський металургійний завод" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 423859,50 грн., у тому числі: 73519,00 грн. - за основним платежем, 350340,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

16 жовтня 2009 року Костянтинівська ОДПІ Донецької області на підставі вказаного акту перевірки (з урахуванням відповіді на заперечення) прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001132342/0-27180, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначила ЗАТ "Костянтинівський металургійний завод" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1514406,00 грн., у тому числі: 926271,00 грн. - за основним платежем, 588135,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на обставини, встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року у справі № 2а-17838/09/0570, яка набрала законної сили, виходив з того, що відповідно до правила першої події позивач правомірно включив до складу валових витрат за 3 квартали 2008 року та за 2008 рік суму попередньої оплати за товар, сплаченої на користь ВАТ "Укрпідшипник", а податок на додану вартість, сплачений у складі попередньої оплати, - до податкового кредиту вересня 2008 року на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, з урахуванням того, що додатковими угодами № 1 від 30 грудня 2008 року та № 2 від 29 грудня 2009 року строк дії договору № КУ-103/08-П від 29 вересня 2009 року продовжувався до 31 грудня 2009 року та до 31 грудня 2010 року відповідно, а також зважаючи на те, що продукція придбавались позивачем у ВАТ "Укрпідшипник" з метою використання у власній господарській діяльності, з огляду на види діяльності, які здійснює позивач (виробництво сталі холодне волочіння).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи з аналізу наведених вища правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включи до складу валових витрат суму попередньої оплати за товар, здійсненої на користь ВАТ "Укрпідшипник", у тому податковому періоді, у якому відбулось списання коштів з розрахункового рахунку.

При цьому, суди обґрунтовано відхилили як безпідставні посилання податкового органу на те, що договір № КУ-103/08-П від 29 вересня 2009 року, укладений між позивачем та ВАТ "Укрпідшипник", втратив чинність з 01 січня 2009 року з огляду на строк дії договору, встановлений у пункті 7.1 цього договору (до 31 грудня 2008 року), оскільки додатковими угодами № 1 від 30 грудня 2008 року та № 2 від 29 грудня 2009 року строк дії договору № КУ-103/08-П від 29 вересня 2009 року був продовжений до 31 грудня 2009 року та до 31 грудня 2010 року відповідно.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Отже, сам факт виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість під час здійснення попередньої оплати підтверджує набуття одержувачем платежу статусу постачальника (продавця) товарів, а особою, яка здійснює такий платіж, - статусу отримувача (покупця) таких товарів для цілей застосування Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи з правила першої події, у разі здійснення попередньої оплати за товари постачальником нараховується податкове зобов'язання з податку на додану вартість та виписується податкова накладна, яка дає право покупцю на податковий кредит.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податок на додану вартість, сплачений постачальникові у складі попередньої оплати, підлягає включенню до складу податкового кредиту того податкового періоду, у якому відбулось перерахування попередньої оплати, а також підлягає відшкодуванню на загальних підставах.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та знайшло своє підтвердження у відповіді податкового органу на заперечення позивача на акт перевірки, позивачем були дотримані вказані положення Закону та проведені коригування податкового кредиту у податкових періодах, у яких відбулось часткове повернення попередньої оплати, що підтверджується розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (т.1 арк. справи 218-233, т.21 арк. справи 164, т.3 арк. справи 84).

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено обов'язку платника податку коригувати від'ємне значення попереднього періоду, або суму бюджетного відшкодування за попередній податковий період у випадку повернення попередньої оплати у наступному податковому періоді.

Крім іншого, матеріали справи містять постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року у справі № 2а-17838/09/0570, залишену без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року, згідно якої було підтверджено правомірність суми, заявленої до бюджетного відшкодування за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 квітня 2008 року по 31 січня 2009 року (т.1 арк. справи 208-211).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Костянтинівської ОДПІ Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.