2а-1670/2760/12 Про скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток - 27.11.2013 Прийняття

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенко М.І., Приходько І.В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року

у справі № 2а-1670/2760/12

за позовом приватного акціонерного товариства "Зіньків-Агротранс" (далі - позивач, ПрАТ "Зіньків-Агротранс")

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Гадяцька МДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ПрАТ "Зіньків-Агротранс" звернулось у травні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Гадяцької МДПІ, в яком з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2011 року № 0000252301 та № 0000242301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гадяцької МДПІ № 0000252301 від 08.11.2011 року щодо нарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 123 757,27 гривень та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30 939,32 гривень; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гадяцької МДПІ № 0000252301 від 08.11.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 109 156,74 гривень та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27 289,18 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Враховуючи те, що касатор-відповідач оскаржує судові рішення в частині задоволення позовних вимог, позивачем дані рішення в цій частині не оскаржені, касаційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати решту судових рішень, перевіряючи їх законність та обґрунтованість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 24.10.2011 року № 899/23/24388963, за висновками якого встановлено порушення позивачем: пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в І-VI кварталах 2010 року на суму 163 670,39 гривень, а також заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 123 757,27 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000252301 від 08.11.2011 року, яким ПрАТ "Зіньків-Агротранс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 123 757,27 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 30 939,32 гривень; № 0000242301 від 08.11.2011 року, яким ПрАТ "Зіньків-Агротранс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 163 670,39 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 40 917,60 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пункту 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Положеннями пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до змісту п. 1.4 ст. 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзац 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Статтею ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 26.08.2010 року ПрАТ "Зіньків-Агротранс" уклало договір № 1Т з ТОВ "БК "Укрбудкомплект", на виконання умов якого позивач придбав у ТОВ "БК "Укрбудкомплект" дизельне паливо Л-0,2-62 в об'ємі 38 000 літрів, на загальну суму 226 100,00 гривень, у тому числі ПДВ - 37 683,33 гривні.

Фактичне виконання сторонами зобов'язань за вищезазначеним договором підтверджуються наявними в матеріалах справи: належним чином завіреними копіями податкової накладної, видаткової накладної, товарно-транспортних накладних. Оплата товару також підтверджена виписками банку від 26.08.2010 року на загальну суму 226 100,00 гривень.

Крім того, судами попередніх інстанцій при дослідженні копій видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, специфікацій, довіреностей, встановлено використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "БК "Укрбудкомплект" дизельного палива, яке було реалізовано ТОВ "Агро-Стиль", ПОСП "Агрофірма "Перемога", ПСП "Високе".

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості посилання податкового органу на нереальність господарської операції у зв'язку із скасуванням свідоцтва платника податку на додану вартість - ТОВ "БК "Укрбудкомплект", оскільки з акту перевірки від 24.10.2011 року № 899/23/24388963 вбачається, що вказане свідоцтво скасовано 31.05.2011 року, а господарська операція відбулася 26.08.2010 року.

Крім того, судами встановлено, що 02.07.2010 року між ПрАТ "Зіньків-Агротранс" та ТОВ "Компанія "Галон" укладено договір поставки № 02/07-10-МО, за умовами якого позивачем придбано у ТОВ "Компанія "Галон" нафтопродукти (бензин - А-80) в об'ємі 38 500 літрів, на загальну суму 228 305,16 гривень, у тому числі ПДВ - 38 050,86 гривень.

Зобов'язання сторін за вказаним договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, банківських виписок на загальну суму 228 305,16 гривень.

Використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Компанія "Галон" нафтопродуктів, також встановлено судами попередніх інстанцій при дослідженні наданої позивачем первинної документації: видаткової накладної, довіреності, згідно яких паливо реалізовано ПА "Агроінвест".

Також, судами встановлено, що 02.03.2010 року між ПрАТ "Зіньків-Агротранс" та ТОВ "Компанія "Рейтінг" укладено договір поставки № 009, на виконання якого позивачем придбано у ТОВ "Компанія "Рейтінг" соняшник в кількості 23 338 т. на загальну суму 69 547,24 гривень, у тому числі ПДВ - 11 591,21 гривня, на умовах франко-зерносховище у заліковій вазі.

Фактичне виконання зазначеного договору встановлено судами та підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином посвідченими копіями договору поставки, накладної, специфікації до Договору № 009, податкової накладної та банківських виписок на загальну суму 69 547,24 гривень.

Судами встановлено, що між ПрАТ "Зіньків-Агротранс" (Поклажодавець) та ЗАТ "Миргородський елеватор" (Зерновий склад) укладено договір складського зберігання сільськогосподарської продукції № 7/604 від 12.10.2009 року та додаткова угода від 01.03.2010 року № 1 до нього, що підтверджує наявність у позивача юридичних підстав для зберігання придбаного у ТОВ Компанія "Рейтінг" товару.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року за № 198 (z0605-03) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.07.2003 року за № 605/7926 (z0605-03) ) складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Згідно із підпунктом 1.7. пункту 1 Положення про обіг складських документів на зерно, зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

За змістом підпунктів 3.2.-3.4. пункту 3 Положення про обіг складських документів на зерно підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання. Оригінал першого примірника складської квитанції вручається поклажодавцю. Оригінал другого примірника складської квитанції зберігається зерновим складом. При витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки "Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що придбаний у ТОВ "Компанія "Рейтінг" соняшник у подальшому позивачем було реалізовано ТОВ "Кернел-Трейд", даний факт підтверджується належним чином завіреними копіями складської квитанції на зерно, договору поставки, накладної, довіреності, листа, наказу на переоформлення та акта приймання-передачі, що у свою чергу підтверджує використання у власній господарській діяльності сільськогосподарської продукції придбаної у ТОВ "Компанія "Рейтінг".

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30.10.2009 року між ПрАТ "Зіньків-Агротранс" та ТОВ "ТД-КІРІСС" укладено договір № 15-0109, реальність виконання якого встановлена судами при дослідженні специфікацій до договору, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкових накладних, роздруківки звіту ТОВ "ТД-КІРІСС" щодо змісту та порядку роботи програмного продукту, долучених позивачем до матеріалів справи.

Крім того, судами встановлено, що за надані послуги ПрАТ "Зіньків-Агротранс" сплатило в загальній сумі 130 116,00 гривень, а також між позивачем та ТОВ "ТД-КІРІСС" 13.01.2010 року укладено договір про порядок розрахунків по договору № 15-0109 від 02.10.2009 року, за умовами якого погашення заборгованості в сумі 88 475,30 гривень за надані послуги по розробці методології ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві проводиться Замовником шляхом видачі Виконавцю простого векселя серії АА № 1968444 номінальною вартістю 88 475,30 гривень з терміном пред'явлення до виконання не раніше 27.04.2014 року.

Також, судами встановлено, що позивач мав виробничу необхідність в укладанні договору про надання послуг з розробки методології ведення бухгалтерського і податкового обліку на підприємстві.

Щодо висновків податкового органу, викладених в акті перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та завищення податкового кредиту за лютий 2010 року на суму 7045,88 гривень за рахунок включення податкової накладної, виписаної та отриманої в грудні 2009 року, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, платник податку несе відповідальність у разі, якщо суми податку, які були включені до складу податкового кредиту, не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заяви на повернення зайво сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що первинні документи, надані позивачем, мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Щодо посилання відповідача на відсутність у ТОВ "БК "Укрбудкомплект" необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, а також на те, що договір між ПрАТ "Зіньків-Агротранс" та ТОВ "БК "Укрбудкомплект" укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства і не був спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, які вважають такі висновки відповідача необґрунтованими, оскільки зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, судами встановлено, що на період укладення договорів та проведення господарських операцій з контрагентами, вказані юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що також підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, договорами та податковими накладними.

Висновки відповідача про порушення ПрАТ "Зіньків-Агротранс" вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на судженні про неможливість контрагентів позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а обґрунтованість та правомірність згаданого судження не знайшла свого підтвердження при розгляді даної справи судами попередніх інстанцій, таким чином висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно визначили необґрунтованість висновків відповідача, викладені в акті перевірки про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) і Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та визнали протиправними та скасували податкові повідомлення-рішення від 08.11.2011 року № 0000252301 повністю, а № 0000252301 в частині нарахування податку на прибуток в сумі 109 156,74 гривень та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27 289,18 гривень.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.