Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2011 року

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 року

у справі № 2а-2090/11/1470

за позовом закритого акціонерного товариства "Оздоровчий центр "Нептун" (далі - позивач, ЗАТ "Оздоровчий центр "Нептун")

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ЗАТ "Оздоровчий центр "Нептун" звернулось у березні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000661520/0 від 03.03.2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 439 311,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 109 827,75 гривень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2011 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва № 0000661520/0 від 03.03.2011 року в частині нарахування позивачу штрафних санкцій на суму 109 827,75 гривень. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 року апеляційну скаргу ЗАТ "Оздоровчий центр "Нептун" задоволено, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2011 року скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва № 0000661520/0 від 03.03.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 549 138,55 гривень; стягнуто з Державного бюджету на користь ЗАТ "Оздоровчий центр "Нептун" судові витрати в розмірі 6,80 гривень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ЗАТ "Оздоровчий центр "Нептун" зареєстроване як юридична особа 04.07.2001 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради.

20.01.2011 року ЗАТ "Оздоровчий центр "Нептун" подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в якій податкове зобов'язання визначено "-", податковий кредит визначений "-".

05.02.2011 року ЗАТ "Оздоровчий центр "Нептун" подано уточнюючий розрахунок до декларації за грудень 2010 року, відповідно до якого податкові зобов'язання визначені " 865867", а податковий кредит " 865563".

За результатами камеральної перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, оформленої актом № 465/15-20/30243288 від 23.02.2011 року, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєві встановлено, що сума податкового кредиту на 439 311,00 гривень сформована на підставі податкових накладних виписаних у січні та лютому 2008 року, що є порушенням п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ).

На підставі акту перевірки 03.03.2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000661520/0 про донарахування позивачу податку на додану вартість на суму 439 311,00 гривень та штрафу в розмірі 25% на суму 109 827,75 гривень.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги виходив з неправомірності врахування позивачем податкових накладних, виписаних у січні-лютому 2008 року в лютому 2011 року, оскільки ПК України (2755-17) набрав чинності з 01.01.2011 року, тобто на момент подання позивачем уточнюючого розрахунку вже існувала заборона на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, виписаних раніше ніж за 365 днів, внаслідок чого податковий орган цілком правомірно не прийняв до уваги ці податкові накладні та нарахував податкове зобов'язання на суму 439 311,00 гривень. Крім того, скасовуючи оскаржене податкове повідомлення рішення щодо розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган застосував розмір штрафних санкцій, передбачений п. 123.1 ст. 123 ПК України, яка набирає чинності лише з 01.07.2011 року, тоді як п. 7 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" передбачає, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, виходив з наступного, з чим також погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції встановив, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу декларування ПДВ за грудень 2010 року в частині надання у лютому 2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2010 року.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що до спірних правовідносин застосовується закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , який не містив часових обмежень, як то визначено у п. 198.6 ст. 198 ПК України, для включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту сум ПДВ на підставі отриманих податкових накладених.

Суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що оскільки звітнім періодом є грудень 2010 року та з урахуванням положень п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1 ст. 5, ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", то позивач мав право самостійно, виявивши помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, надати уточнюючий розрахунок з використанням податкових накладних виписаних в січні та лютому 2008 року, що входить до строків давності - 1095 днів.

Часові обмеження, встановлені у п. 198.6 ст. 198 ПК України стосуються податкового періоду починаючи з січня 2011 року, оскільки ПК України (2755-17) не містить застережень щодо зворотної дії цієї норми у часі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність з боку позивача порушень при поданні у лютому 2011 року до податкового органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2010 року та включення до нього податкових накладних, виписаних в січні та лютому 2008 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначив про неправомірність дій податкового органу, що виразились у застосування податковим органом норм ПК України (2755-17) (п. 198.6 ст. 198) при визначені неправомірності використання податкових накладних, виписаних в січні та лютому 2008 року при поданні уточнюючого розрахунку за грудень 2010 року, та не бажанням податкового органу застосовувати норми ПК України (2755-17) при визначення розміру штрафних санкцій, з посиланням на те, що правовідносини стосуються грудня 2010 року, коли норми ПК України (2755-17) не набрали законної сили.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для повного задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Здійснити заміну відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби її правонаступником Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 року у справі № 2а-2090/11/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.