Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської обласної митниці на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" до Харківської обласної митниці, Головного управління державного казначейства України в Харківській області про скасування рішення, -

У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мир" звернулося до суду з позовом до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про визнання митної вартості від 08 червня 2012 року №807000003/2012/002704/1, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08 червня 2012 року №807100000/2/01422 та стягнути з державного бюджету України суму надміру сплачених податків та зборів, при митному оформленні імпортованих товарів в розмірі 9689,14 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про безпідставність визначення відповідачем митної вартості товару за 2 методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за методом 1 (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються). Вважає, що прийняте відповідачем рішення про визначення митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України є протиправними та необґрунтованими, прийнятими без дотримання основних принципів митного регулювання: законності, додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб та такі, що підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог позивача, оскільки посадові особи митниці діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України з питань митної справи, оскаржувані рішення відповідають вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року задоволено частково апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир"; скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року; прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" задоволено частково; скасовано рішення про визнання митної вартості від 08 червня 2012 року №807000003/2012/002704/1, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08 червня 2012 року №807100000/2/01422; в задоволенні іншої частини відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідачем не взято до уваги конкретні обставини та умови продажу товарів, подані позивачем відомості про визначення митної вартості є достовірними, відмова відповідача в застосуванні першого методу при визначенні митної вартості товару є необґрунтованою, а застосування другого методу визначення митної вартості товару - незаконним. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" суми надміру сплачених податків та зборів відмовлено за їх передчасністю.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Харківська обласна митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційної інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ "Мир" відмовити в повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про виявлену невідповідність заявленої позивачем митної вартості товарів умовам, наведеним у главі 9 МК України (4495-17) , ненадання позивачем додаткових документів, неможливість визначення митної вартості за першим методом.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23 січня 2012 року між ТОВ "Торговый Дом "Сальсксельмаш" (Російська Федерація) та ТОВ "Мир" (Україна) укладено договір №23, відповідно до умов якого ТОВ "Торговый Дом "Сальсксельмаш" (продавець) зобов'язувалось передати у власність ТОВ "Мир" (покупця) партію товарів, згідно зі Специфікаціями до договору, а позивач оплатити та прийняти товар, що вказаний у Специфікаціях до договору.

Відповідно до п.3.1 договору товар поставлявся на умовах FCA RU Гігант згідно з Інкотермс 2010 року автотранспортом позивача (покупця). Загальна сума Договору №23 складає 20000000 (двадцять мільйонів) російських рублів.

23 січня 2012 року між ТОВ "Торговый Дом "Сальсксельмаш" та ТОВ "Мир" укладена Дистрибюторська угода №24, відповідно до умов якої Дистриб'ютор (ТОВ "Мир") отримує партії продукції у постачальника з 15 (п'ятнадцять) % знижкою від ціни діючого прайс-листа без ПДВ. Ціна товару після її погодження та фіксації у Специфікації зміні не підлягає (п. 6.1. та 6.2. Договору № 24).

06 червня 2012 року позивачем на митну територію України в зоні діяльності Харківської обласної митниці ввезена партія товару, а саме: навантажувальне обладнання, спеціально призначене для використання в сільському господарстві, розроблене для навішування на сільськогосподарські трактори у частково розібраному стані - УКТЗЕД 84289071 та змінні робочі органи до сільськогосподарської навантажувальної техніки - УКТЗЕД 84313970 в кількості та асортименті, визначених в Специфікації від 23 травня 2012 року №7.

З метою митного оформлення товарів позивачем ТОВ "Мир" подана до митного органу вантажна митна декларація від 06 червня 2012 року № 807100000/2012/422411 та декларація митної вартості від 06 червня 2012 року №807100000/2012.

Митна вартість товару визначена позивачем за першим методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в загальній сумі 259230,96 грн., а саме: 191977,03 грн. та 67253,21 грн. відповідно за кожною партією товару.

Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей. Митний орган дійшов висновку про пов'язаність покупця ТОВ "Мир" (Україна) та продавця ТОВ "Торговый Дом "Сальсксельмаш" (Російська Федерація).

Харківською обласною митницею проведено процедуру консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, та запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості, про що зроблено відповідний запис на декларації митної вартості та відмітки декларанта про ознайомлення, зокрема: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, розрахунок ціни (калькуляцію), інші документи за бажанням декларанта.

Позивачем на вимогу митного органу документи надані не в повному обсязі.

08 червня 2012 року у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України (4495-17) , відсутністю документів, які б спростовували сумніви митного органу щодо впливу наявної взаємозалежності між ТОВ "Торговый Дом "Сальсксельмаш" та ТОВ "Мир", відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2012/002704/1 за другим методом відповідно до вимог, встановлених ст. 59 МК України.

Декларант не звертався до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку відповідно до вимог ч.7 ст. 55 МК України. Товар випущено у вільний обіг за МД від 08 червня 2012 року №807100000/2012/423160, в який декларантом самостійно заявлено митну вартість, скориговану митним органом.

Відповідно до ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 57 Митного кодексу України під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно ч.17 ст. 58 Митного кодексу України особи одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Відповідно до ч.4 ст.15 вказаної Угоди для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо:

a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;

b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;

c) вони є роботодавцем і працівником;

d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;

e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;

f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;

g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;

h) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.

Як встановлено ч.5 ст.15 Угоди, особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до дистриб'юторської угоди від 23 січня 2012 року № 24, укладеної між ТОВ "Торговый Дом "Сальсксельмаш" та ТОВ "Мир", Дистриб'ютор (ТОВ "Мир") отримує партії продукції у постачальника з 15 (п'ятнадцять) % знижкою від ціни діючого прайс-листа без ПДВ.

Судом першої інстанції обґрунтовано відзначено про правомірність визнання митницею ТОВ "МИР" одноосібним дистриб'ютором ТОВ "Торговый Дом "Сальсксельмаш".

Стосовно поданої позивачем Дистрибюторської угоди від 11 січня 2008 року №3/9, укладеної між ТОВ "Торговый Дом "Сальсксельмаш" та ТОВ фірма "Альта", якою також передбачене надання 15% знижки на продукцію, судом першої інстанції вірно відзначено, що згідно Спеціальних витягів з ЄДРПОУ керівником юридичних осіб ТОВ "Мир" та ТОВ фірма "Альта" є одна і та ж особа - Лагунович Іван Юзефович, ним же підписані обидві вищевказані дистриб'юторські угоди.

Згідно ч.18 ст. 58 Митного кодексу України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Декларантом під час митного оформлення та при розгляді справи в суді не було доведено відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Як встановлено ч.1 ст. 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Враховуючи невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, недоведеність позивачем відсутності впливу наявної взаємозалежності між ТОВ "МИР" та "Торговый Дом "Сальсксельмаш" на митну вартість оцінюваних товарів, митним органом обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів за другим методом відповідно до ст. 59 Митного кодексу України. Приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів Харківська обласна митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваного рішення митниці не вбачається.

Суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення Харківської обласної митниці про визнання митної вартості від 08 червня 2012 року №807000003/2012/002704/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08 червня 2012 року №807100000/2/01422, з урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції прийняв вірне рішення про відмову в позові з підстав його необґрунтованості.

У відповідності із ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Харківської обласної митниці задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.