Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Весельської Т.Ф.

Малиніна В.В.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності незаконною за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року, -

26 липня 2010 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України по виконанню з 3 грудня 2007 року Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) щодо нарахування позивачу посадового окладу судді у відповідності до мінімальної заробітної плати, встановленої законодавчими актами України; стягнути з Державної судової адміністрації України на користь позивача недоплаченої заробітної плати за період з 3 грудня 2007 року по 01 січня 2011 року без урахування податків і обов'язкових платежів в розмірі 119128,13 грн. та недоплачене щомісячне грошове утримання за період з травня 2009 р. по 01 січня 2011 р. в розмірі 70746,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2011 року позовні вимоги задоволені частково. Зобов'язано Державне казначейство України провести фінансування видатків з Державного бюджету України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 189874,63 грн. для виплати коштів судді Апеляційного суду Автономної республіки Крим ОСОБА_4. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_4 недоплачену суму заробітної плати за період з 3 грудня 2007 року по 31 грудня 2010 року без урахування податків і обов'язкових платежів в розмірі 119128,13 грн. та суму недоплаченого щомісячного грошового утримання за період з 01 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 70746,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2011 року.

Державна судова адміністрація України не погодилось з постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2011 року та ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року, і звернулось до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2011 року разом з ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року та прийняти нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга Державної судової адміністрації України підлягає задоволенню в повному обсязі, на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини по справі.

ОСОБА_4 працює суддею Апеляційного суду АР Крим з 14.03.2006 р. на підставі Постанови Верховної Ради України про обрання суддею безстроково № 3433-ІV від 09.02.2006 р. (3433-15) та наказу Апеляційного суду АРК № 41/7-2 від 14.03.06 р., що підтверджується довідкою Апеляційного суду АРК від 02.09.10 р. № 107/7-16.

У період з 2007 р. по 2010 р. видатки на заробітну плату позивача формувались відповідно до Постанови КМУ № 865 від 3 вересня 2005 року "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) , якою затверджені схеми посадових окладів керівників і суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6 у співвідношенні до мінімальної заробітної плати.

Вищенаведену Постанову було доповнено пунктом 4-1 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31 грудня 2005 року (1310-2005-п) , якою мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 332 грн. і при її підвищенні в подальшому перерахунок заробітної плати не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) визнано противоправним і скасовано. Дана постанова суду була оскаржена сторонами по справі, і ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року апеляційні скарги позивача та відповідача - Кабінету Міністрів України - залишені без задоволення, а постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року в частині визнання протиправним та скасування п. 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року (865-2005-п) "Про оплату праці суддів" постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.07 р. залишені без змін.

Але не зважаючи на вищенаведені рішення суду, відповідачі продовжували нараховувати посадовий оклад позивачу, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., а не з розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлена законодавчими актами України.

Питанням даного спору є правомірність дій відповідачів щодо не проведення перерахунку посадового окладу позивача у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що невиплата позивачеві заробітної плати, розрахованої з посадового окладу, встановлених на законодавчому рівні, є звуженням її природного права на отримання належної заробітної плати від держави як конституційної гарантії, пов'язаного з одночасним порушенням державою конституційної гарантії недоторканості судді, втручанням виконавчої влади у виключну сферу судової влади, що порушує фундаментальний принцип поділу влади, як демократичної організації держави в розумінні ст. 6 Конституції України.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції не погоджується судова колегія Вищого адміністративного суду України, на підставі наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) , яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи. Постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 (1243-2005-п) встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 (865-2005-п) та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 (1310-2005-п) постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 (1243-2005-п) в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865" від 31 грудня 2005 року № 1310 (1310-2005-п) та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) .

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 3 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили) до 1 січня 2012 року (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання нею законної сили) до 13 квітня 2011 року, дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.

Проте, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) , відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 (1243-2005-п) , якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться. Положення зазначеної постанови стали преамбулою постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) .

Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) , постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 (1243-2005-п) та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 (1310-2005-п) були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року). Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади відповідно до положень частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто нормативно-правовий акт у відповідності до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України втрачає чинність лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 (1243-2005-п) в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 (1310-2005-п) та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) . Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Отже, зазначені положення постанов Кабінету Міністрів України були визнані судом незаконними, а нечинними не визнавались і тому підлягали виконанню.

У зв'язку з викладеним, вимоги позивачки про перерахунок заробітної плати та інших виплат на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

За правилами частини першої статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Так як обставини справи встановлені повно і правильно, але судами попередніх інстанцій порушені норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.