к-18137/10-с Про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість - 20.11.2013 Прийняття

Федеральне державне унітарне підприємство " 13-й судноремонтний завод" Міністерства оборони Російської Федерації (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003242310/0 від 17 листопада 2005 року про визначення ФДУП " 13-й судноремонтний завод" МО РФ суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині 3290400,00 грн., у тому числі: 1642581,00 грн. - за основним платежем, 1647819,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003312310/0 від 17 листопада 2005 року про визначення ДСД ФДУП " 13-й судноремонтний завод" МО РФ та ВМ 1020 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 614074,00 грн., у тому числі: 307037,00 грн. - за основним платежем, 307037,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 23 вересня 2009 року за вих. № 31-13/1689).

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 вересня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 вересня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ФДУП " 13-й судноремонтний завод" МО РФ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 вересня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 вересня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року - без змін.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя її правонаступником - ДПІ у Нахімовському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 758025 від 06 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя провела планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ФДУП " 13-й судноремонтний завод" МО РФ за період з 01 січня 2004 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої був складений акт № 96/10/23-123/22288616/220 від 07 листопада 2005 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого у періоді, який перевірявся, був занижений податок на додану вартість: по ФДУП " 13-й судноремонтний завод" МО РФ - на загальну суму 1646619,00 грн., по ДСД ФДУП " 13-й судноремонтний завод" МО РФ та ВМ 1020 - на загальну суму 307037,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що виконані позивачем ремонтні роботи за укладеними контрактами з ТОВ "Севастопольський судноремонтний завод "Лазаревське Адміралтейство" підлягали оподаткування за ставкою 20 %, а застосування позивачем нульової ставки вартості матеріалів, сировини, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, готової продукції, товарів, включених до вартості ремонту по замовленню ЗАТ "Турборус" (Російська Федерація) було неправомірним, оскільки відсутні оформлені належним чином відповідні вантажні митні декларації.

17 листопада 2005 року ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003242310/0, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначила ФДУП " 13-й судноремонтний завод" МО РФ суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 3298476,00 грн., у тому числі: 1646619,00 грн. - за основним платежем, 1651857,00 грн. - за штрафними (фінан6совими) санкціями.

17 листопада 2005 року ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00033312310/0, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначила ДСД ФДУП " 13-й судноремонтний завод" МО РФ та ВМ 1020 суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 614074,00 грн., у тому числі: 307037,00 грн. - за основним платежем, 307037,00 грн. - за штрафними (фінан6совими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України, з огляду на що позивач неправомірно застосував нульову ставку оподаткування податком на додану вартість до вартості таких робіт. Також, суд виходив з того, що за відсутності документального підтвердження факту вивезення товарно-матеріальних цінностей, використаних при здійсненні ремонту, за межі митної території України, операції з поставки нерезидента таких товарно-матеріальних цінностей оподатковуються за ставкою 20%, а податкові зобов'язання визначаються на дату першої з подій, визначеної підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1. статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з частиною 1 статті 5 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митною територією України є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Відповідно до статті 14 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року (ратифікованої Верховною Радою України 24 березня 1999 року) підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України.

Положеннями абзацу 1 статті 40, абзацу 1 статті 74, статті 132 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Військова техніка, укомплектована повністю військовою командою, та бойові повітряні судна, а також військові кораблі, судна забезпечення Військово-Морських Сил, які перетинають митний кордон України, підлягають митному оформленню. Товари, що переміщуються через борти іноземних військових кораблів на митну територію України або у зворотному напрямку, підлягають митному контролю та митному оформленню.

Згідно абзацу 4 підпункту 3.3.3 Порядку здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів та інших предметів з використанням морського, річкового й поромного видів транспорту, затвердженого наказом Державної митної служби України від 23 січня 2001 року № 26 (z0119-01) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), товари та інші предмети, які переміщуються на іноземні військові кораблі й судна забезпечення військово-морських сил або у зворотному напрямку, підлягають митному контролю та митному оформленню.

Пунктом 3.3.6 Порядку здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів та інших предметів з використанням морського, річкового й поромного видів транспорту, затвердженого наказом Державної митної служби України від 23 січня 2001 року № 26 (z0119-01) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що при митному контролі та митному оформленні вибуття іноземного судна закордонного плавання, на якому проводились ремонтні роботи на українському судноремонтному заводі, ремонтні матеріали, що були поставлені на судно суб'єктами підприємницької діяльності України, підлягають митному оформленню в режимі експорту. Підставою для митного оформлення є зовнішньоекономічний договір про виконання ремонтних послуг на судні та ремонтна відомість, у якій перелічено ремонтні матеріали, використані в процесі ремонту. Митне оформлення обладнання, устаткування, запасних частин та матеріалів, увезених на митну територію України іноземним судновласником з метою їх використання для виконання ремонтних робіт і технічного обслуговування належних йому суден на суднобудівних та судноремонтних підприємствах України, здійснюється в режимі тимчасового ввезення на підставі договорів (контрактів) про виконання ремонтних робіт і технічного обслуговування.

Відповідно до підпункту 4.3.1 Інструкції про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними, затвердженої наказом Державної митної служби України від 17 вересня 2004 року № 678 (z1286-04) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), військові кораблі та судна забезпечення військово-морських сил, які перетинають митний кордон України, підлягають митному оформленню.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України, з огляду на що позивач неправомірно застосував нульову ставку оподаткування податком на додану вартість до вартості таких робіт.

Статтею 8-А Протоколу від 02 квітня 1999 року "Про внесення змін та доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 15 квітня 1994 року" передбачено, що договірні сторони у взаємній торгівлі не обкладають непрямими податками (податком на додану вартість, акцизами) товари (роботи, послуги), які експортуються однією з договірних сторін на митну територію іншої Договірної Сторони. Пунктом 1 цієї статті передбачено, що обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою, а також звільнення від акцизів товарів, які експортуються. Пунктом 2 вказаного протоколу передбачено, що звільнення товарів (робіт, послуг) від податку на додану вартість застосовується лише у тих державах-учасницях Угоди, в яких обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою взагалі не передбачено національним законодавством.

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до положень підпунктів 6.2.1, 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла до 31 березня 2005 року) податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з: поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.; поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України. Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV (2505-15) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" до статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" були внесені зміни.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV (2505-15) , який набув чинності 31 березня 2005 року) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить " 0" відсотків до бази оподаткування.

Згідно абзацу 10 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV (2505-15) , який набув чинності 31 березня 2005 року) товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у позивача відсутні вантажні митні декларації на вказані вище роботи (послуги) те ремонтні матеріали. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що за відсутності документального підтвердження факту вивезення товарно-матеріальних цінностей, використаних при здійсненні ремонту, за межі митної території України, операції з поставки нерезидента таких товарно-матеріальних цінностей оподатковуються за ставкою 20%, а податкові зобов'язання визначаються на дату першої з подій, визначеної підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили, як безпідставні, посилання позивача на підпункт "г" пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо оподаткування податком на додану вартість господарських операцій згідно договорів № 154-09/03 від 04 вересня 2003 року та № 49-04/04 від 15 квітня 2004 року, укладених між ФДУП " 13-й судноремонтний завод" МО РФ (підрядник) та ТОВ "СЗ "Лазарівське адміралтейство" (замовник), оскільки договірні правовідносини між позивачем та вказаним товариством не є зовнішньоекономічними, а роботи (послуги) за цими договорами не тільки здійснені, але й спожиті замовником на митній території України, з огляду на що операції за вказаними договорами підлягають оподаткуванню за ставкою 20%.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання нечинними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ФДУП " 13-й судноремонтний завод" МО РФ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 вересня 2009 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Федерального державного унітарного підприємства " 13-й судноремонтний завод" Міністерства оборони Російської Федерації залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 вересня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року залишити без змін.