Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1499,61 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19.08.2004 ОСОБА_2 був прийнятий на посаду (за переводом) спеціаліста-землевпорядника виконавчого комітету Августинівської сільської ради, того ж дня ним прийнята Присяга державного службовця.

Розпорядженням голови Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 03-к від 06.09.2010 ОСОБА_2 було звільнено з посади спеціаліста-землевпорядника виконавчого комітету Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за заподіяння моральної шкоди авторитету сільської ради, порушення ним Присяги, на підставі статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Зазначені порушення виразились у тому, що позивач 10.08.2010, керуючи власним автомобілем у с. Відрадне, перешкоджав пересуванню екскаватора, за кермом якого знаходився працівник КП "Привітне" ОСОБА_3, на зауваження реагував агресивно, висловлював погрози директору зазначеного підприємства ОСОБА_4 та наніс останньому удар, намагаючись спровокувати бійку. Факт конфлікту, що відбувся 10.08.2010 у с. Відрадне за участю ОСОБА_2 та поведінка останнього, яка була кваліфікована в якості порушення Присяги державного службовця, підтверджені службовими записками ОСОБА_4, ОСОБА_3, письмовими поясненнями ОСОБА_5

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині щодо скасування розпорядження та поновлення на роботі позивача виходили з того, що зазначена поведінка ОСОБА_2 є несумісною з статусом службовця місцевого самоврядування та є порушенням вимог Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) .

Проте з такими висновками судів не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (в редакції чинній на час виникнення спірне правовідносин) громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу.

Стаття 20 зазначеного Закону визначає, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) , служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); неподання відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін (стаття 13 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону).

Згідно пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) дія Закону України "Про державну службу" (3723-12) поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно з частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що при винесенні розпорядження № 03-к від 06.09.2010 про звільнення з посади ОСОБА_2 відповідачем не було жодним чином аргументовано та підтверджено здійснення позивачем вчинку, який можна було б кваліфікувати, як факт порушення ним Присяги, не зазначені конкретні протиправні дії що є перешкодою для його перебування на службі. Дані обставини не є доведеним належними доказами -протоколами про адміністративне правопорушення, протоколом огляду місця події, тощо.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.