Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства культури та туризму України, Державної служби кінематографії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2012 року залишено без розгляду цей позов.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2012 року, а позов залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви про постановлення додаткового судового рішення.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційними скаргами на них. Просив оскаржувані рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню.

Залишаючи без розгляду позов, суди виходили з того, що 14 березня, 25 квітня та 23 травня 2012 року відбулися попередні судові засідання по справі, у які викликався позивач, що підтверджується повістками про виклик і розписками про їх отримання.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, жодного разу в судові засідання, не прибув, причини неявки суду, не повідомив.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 155 КАС України, яким передбачено, що позов підлягає залишенню без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами не порушені норми процесуального права.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що з огляду на те, що відповідачем у справі є Міністерство культури та туризму України відповідно до частини 1 статті 24 КАС України розгляд цього позову повинен здійснюватися колегією суддів.

Відносно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить ухвалити рішення щодо вимог про незаконне втручання в роботу суду і незаконний вплив на суддів.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції зазначив, що такі вимоги не заявлялися в суді першої інстанції.

В касаційній скарзі позивач не спростовував такі висновки суду апеляційної інстанції, відтак, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення цієї скарги відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційні скарги ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.