Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 у справі № 2-а-5859/09/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів"

до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Товариство звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції про скасування рішення від 19.08.2008 № 0007462300 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 111,13 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначає, що пеня за несвоєчасне повернення валютної виручки повинна розраховуватись не з дати оформлення вантажно-митної декларації (далі - ВМД), а з дати перетину товаром митного кордону України. Крім того позивач зазначає, що за умовами імпортних контрактів поставка товару здійснена відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2000 на умовах здійснення продавцем поставки товарів на склад Товариства без обов'язку його розмитнення з боку продавця.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Не погодившись із судовими рішеннями, держаний податковий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, податковий орган послався на те, що належним документом, що засвідчує юридичний факт поставки товару за імпортною операцією є належно оформлена ВМД.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судами, державними податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 01.11.2007, за наслідками якої складено акт від 07.08.2008.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон №185/94-ВР (185/94-ВР) ), що полягало у імпортуванні товарів з простроченням термінів розрахунків (несвоєчасне надходження імпортного товару).

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем ухвалено рішення від 19.08.2008 № 0007462300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12 528,31 грн., яке оскаржено Товариством в частині визначення фінансових санкцій у сумі 6 111,13 грн.

Щодо оспорюваної суми фінансових санкцій судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно умов імпортного контракту від 14.06.2007 № 14/67 на поставку механічних частин до обладнання скловарильної печі, укладеного з фірмою HORN Glass Industries AG (Німеччина), на загальну суму 67 000,00 євро, позивачем у рівних частинах 25.06.2007 та 28.09.2007 було здійснено 100 % оплату за товар (по 33 500,00 євро). Граничні строки отримання обладнання становили 23.09.2007 та 27.12.2007. На виконання умов контракту імпорт товару на загальну суму 67 000 євро відбувся 16.10.2007, що підтверджується ВМД № 302639.

Згідно умов імпортного контракту від 16.05.2007 № 404677 (поставка обладнання для скловарильного виробництва та комплектуючих) укладеного з фірмою AKI Industrietechnik GmbH (Німеччина), загальна ціна якого склала 177 700,00 Євро. Позивачем 20.06.2007 було здійснено попередню оплату за товар в сумі 26 655,00 євро. Граничний строк отримання обладнання на суму здійсненої передплати становив 18.09.2007. На виконання зазначеного контракту позивачем було імпортовано товар на загальну суму 166 532,00 євро, в тому числі в погашення попередньої оплати на суму 26 655,00 євро, що підтверджується ВМД від 02.10.2007 № 302570 та від 16.10.2007 № 302642.

Так, відповідно до ст. 2 Закону № 185/94-ВР при імпорті на умовах відстрочення поставки відстрочення поставки не повинне перевищувати 90 календарних днів із моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції, що імпортується.

Згідно ст. 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Тобто для цілей валютного контролю при здійсненні імпортних операцій має відбутися саме факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма ст. 2 Закону № 185/94-ВР є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" конкретизується існуючими нормами у митному законодавстві, зокрема у Митному кодексі України (4495-17) (Кодекс).

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV межі митної території України є митним кордоном України, який збігається з державним кордоном України. Статтею 43 Кодексу передбачено, що митний контроль здійснюється в разі ввезення товару на митну територію України (фактичне перетинання митного кордону) та розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп "Під митним контролем" на товаросупровідних документах з відповідною датою.

У відповідності до п. 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 (574-97-п) , вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Слід зазначити, що дата оформлення ВМД не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки сама ВМД є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій (п. 8 Положення № 574 (574-97-п) ). Прийняття ВМД для оформлення - закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставлення на ВМД штампа "Під митним контролем" та реєстрації декларації у журналі обліку ВМД (п. 2 Положення). Тобто дата оформлення ВМД - це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і, як наслідок, не дата імпорту товару.

Таким чином, оформлена ВМД не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Як висновок, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави стверджувати, що у разі ввезення товару на територію України, що підлягає митному оформленню, фактом поставки можна вважати товаросупровідні документи з відбитком штампа "Під митним контролем".

Як вбачається з матеріалів справи, товар який був поставлений згідно контракту від 14.06.2007 № 14/67 фактично перетнув митний кордон України 09.10.2007, що підтверджується проставленим на бланку CMR відтиском штампу Рава-Руської митниці "Під митним контролем" від 09.10.2007.

Товар, згідно контракту від 16.05.2007 № 404677, перетнув митний кордон України 19.09.02007, що підтверджується проставленим на товаросупровідному документі відтиском штампу Яворівської митниці "Під митним контролем" від 19.09.2007.

Таким чином, враховуючи граничні терміни поставки товарів по зазначеним контрактам (18.09.2007 та 23.09.2007) прострочення по перетину кордону складає відповідно 2 дні та 16 днів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається (а.с.13), що за результатами попередньої перевірки Товариства, згідно зі ст. 4 Закону №185/94-ВР позивачу було нараховано пеню за прострочення термінів розрахунків за контрактами від 14.06.2007 № 14/67 (з 24.09.2007 по 30.09.2007) та від 16.05.2007 № 404677 (з 18.09.2007 по 30.09.2007).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, що визначення Товариству пені згідно рішення від 19.08.2008 № 0007462300 у сумі 6 417,18 грн. за 9 днів прострочення (з 01.10.2007 по 09.10.2007) поставки товару за контрактом № 14/67 є правомірним, решта суми нарахованої пені у розмірі 6 111,13 грн. підлягає скасуванню.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 у справі № 2-а-5859/09/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.