Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кримської митниці на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 у справі № 2а-10434/11/0170/5 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Кримської митниці за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішень,-

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Кримської митниці, за участю Прокуратури АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Кримської митниці № 32 та № 33 від 12.08.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кримської митниці № 32 та № 33 від 12.08.2011.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Кримська митниця подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем, відповідно до п.3 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 71 від 02.02.2011 (71-2011-п) та наказу Кримської митниці № 352 від 07.07.2011, проведено невиїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань правильності визначення митної вартості товарів оформлених, зокрема, за ВМД № 600090007/8/001125 від 15.08.2008 та № 600090007/8/001728 від 12.11.2008 та повноти нарахування і сплати митних платежів, за результатами якої складено Акт № Н/0006/11/600000000/НОМЕР_1 від 08.08.2010;

- в ході перевірки митним органом встановлено порушення позивачем вимог статей 81, 267 Митного кодексу України, внаслідок чого було занижено митну вартість імпортованих товарі, що призвело до несплати ввізного мита згідно відповідних ставок Митного тарифу України, та порушення статей 4, 8 Закону України "Про Єдиний митний тариф України" та статей 4, 6, 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- за наслідками перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 32 від 12.08.2011, яким за порушення ст.ст. 81, 86 Митного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про єдиний митний тариф", Закону України "Про митний тариф України" (584-18) позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності" в розмірі 36 455,14 грн. (з яких: 20 831,51 грн. - основний платіж та 15 623,63 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення № 33 від 12.08.2011, яким за порушення ст.ст. 81, 86 Митного кодексу України, п.4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності" в розмірі 76 649,25 грн. (з яких: 43 799,57 грн. - основний платіж та 32 849,68 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Висновок відповідача про порушення позивачем норм митного та податкового законодавства ґрунтується на тому, що проведеною перевіркою було встановлено, що загальна вартість товарів, які були оформлені ROESSLER Sportfischerbedarf GmbH в режимі експорт відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 002 від 01.05.2007, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, на підставі рахунків, наданих митною службою Австрії, становить 207 887,14 доларів США, що на 156 999,75 доларів США перевищує вартість товару, задекларовану в Україні, а вартість перевезення товарів становить 22 833,83 доларів США. Крім того, на підставі документально підтверджених даних, одержаних від митних органів Австрії, враховуючи кількісну різницю товарів, зазначених у рахунках № RE-88332 від 14.10.2008, № RE-88061 від 19.02.2008, наданих до митного оформлення товарів за ВМД № 600090007/8/001728 від 12.11.2008 та № 600090007/8/000170 від 26.02.2008 відповідно, що відрізняється від рахунків № RE-88332 від 15.10.2008 та № RE-88061 від 19.02.2008, наданих митною службою Австрії, Кримською митницею було визначено митну вартість товарів у загальній сумі 225 636,2 доларів США (1 157 025,58 грн.).

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що в основу доводів відповідача покладено лише відомості про вартість товарів, наданих митною службою Австрії, дійшли висновку про підставність позову та його задоволення, з огляду на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без врахування всіх обставини, що мають значення для з'ясування реальної та об'єктивної вартості ввезених товарів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. При цьому колегія виходить з наступного.

Відповідно до ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, та порядок їх застосування визначені статтею 266 Митного кодексу України. Так, частиною 2 вказаної статті встановлено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно ч.1 ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Зі змісту наведених норм слідує, що митне оформлення експортованих товарів здійснюється, зокрема, на підставі точних відомостей про митну вартість таких товарів, яка має базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між фірмою ROESSLER GmbH (як продавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (як покупцем) укладено контракт № 002 від 01.05.2007, за умовами якого продавець продає, а покупець купує риболовні снасті в асортименті.

Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно наданих сторонами копій контракту № 002 від 01.05.2007 (копія контракту, надана позивачем, з відомостями про його підписання сторонами та копія контракту, надана відповідачем, без відомостей про його підписання) умовами поставки є CPT Simferopol, що згідно Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" № 23 від 01.01.1990, передбачає сплату продавцем фрахту за перевезення товару до погодженого місця призначення. Аналогічні відомості щодо умов поставки зазначені у авіаційних накладних від 15.10.2008 № 235-5956 6371 та від 11.08.2008 № 235-59560815.

Між тим, судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.01.2011 у справі № 2а-9090/10/5/0170, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2011, визнанні протиправними та скасовані рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/000141/3 від 31.03.2010 та податкові повідомлення по формі "Р" Кримської митниці № 27 та № 28 від 01.07.2010, прийняті за результатами позапланової документальної перевірки повноти сплати обов'язкових митних платежів при митному оформлені товарів, ввезених за авіаційною накладною № 235-5956 6371 від 15.10.2008, експортованих з Австрії за інвойсом № RE-88332 від 14.10.2008 та оформлених за ВМД від 12.11.2008 № 600090007/8/001728, у зв'язку з неповним дослідженням Кримською митницею як поданих для митного оформлення позивачем документів, так і документів, які надійшли від митної адміністрації Республіки Австрії.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів відповідача, що у рахунку № RE-88332 від 14.10.2008, наданому до митного оформлення товарів за ВМД № 600090007/8/001728 від 12.11.2008, значиться менша кількість товарних позицій, ніж у рахунку № RE-88332 від 15.10.2008, наданому митною службою Австрії, оскільки судами встановлено, що згідно Акту про проведення митного огляду товарів фактична кількість товарних позицій відповідає заявленій до митного оформлення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що попередні судові інстанції дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про те, що доводи відповідача щодо порушення позивачем норм митного та податкового законодавства є необґрунтованими та спростованими встановленими обставинами справи, а спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Кримської митниці залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .