Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Березівського районного суду Одеської області від 3 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року у справі №2-а-69/2010 р. за позовом ОСОБА_1 до відділу Державкомзему в Березівському районі Одеської області, Березівської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа управління Державного казначейства у Березівському районі Одеської області про визнання порушення прав та інтересів, незаконного та неправомірного припинення права користування і вилучення земельної ділянки, визнання недійсним державного акту, складанню протоколу про адміністративне правопорушення, стягнення спричинених матеріальних збитків та моральної шкоди, -

У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відділу Держкомзему в Березівському районі Одеської області, Березівської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа управління Державного казначейства у Березівському районі Одеської області, в якому просив визнати порушення прав та інтересів щодо незаконного та неправомірного припинення права користування і вилучення земельної ділянки, визнання недійсним державного акту, по складанню протоколу про адміністративне правопорушення, стягнення спричинених матеріальних збитків в сумі 55 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що державним інспектором по використанню та охороні земель Березівського відділу земельних ресурсів Одеської області незаконно складений протокол про адміністративне правопорушення, акт і припис про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 53 КпАП України за порушення вимог ст.ст. 143, 144 Земельного кодексу України. В подальшому 25 лютого 2005 року Березівська районна державна адміністрація за поданням державного інспектора, незаконно видала розпорядження № 98-А/2005 "Про припинення права користування земельною ділянкою наданою ФГ "Надія" та про визнання не дійсним Державного акту на право постійного користування землею". Березівським районним судом Одеської області 20 лютого 2007 року зазначене розпорядження було визнане незаконним. У зв'язку з неправомірними діями та противоправним рішенням відповідачів було порушено його права та завдано моральної шкоди, що явилося підставою для звернення з даним позовом в суд.

Постановою Березівського районного суду Одеської області від 3 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що позивачу для ведення селянського (фермерського) господарства була надана земельна ділянка площею 50,0га згідно державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Березівської районної ради народних депутатів Березівського району Одеської області від 29.12.1992 року №214-ХХ1, яка розташована на території Степанівської сільської ради Березівського району Одеської області.

Відповідною комісією за участю спеціалістів району та власника земельної ділянки у 2004 році з підстав з порушення вимог земельного законодавства та неприйняття заходів щодо обробітку зазначеної земельної ділянки були складні акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства та встановлено, що зазначена земельна ділянка позивачем, який є головою СФГ "Надія" не оброблялася, в зв'язку з чим йому були надані приписи щодо усунення порушень. Позивачем зазначені порушення не були усунені, що стало підставою для складання відносно позивача протоколу щодо порушення ст.ст. 53, 188-5 КпАП України та винесення постанови в.о. начальника Березівського районного відділу земельних ресурсів про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 102 грн..

Березівською районною державною адміністрацією на підставі клопотання Держземінспектора Березівського району Марченка В.Г. та наданих матеріалів перевірки було прийняте розпорядження за №98 від 23 лютого 2005 року про припинення права користування земельною ділянкою СФГ "Надія", визнаний недійсним Державний акт на право постійного користування, виданий позивачу згідно рішення Березівської районної ради від 29.12.1992 р. № 214ХХІ, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 7 від 01.07.1993 року, та зобов'язано ОСОБА_1 здати державний акт на право постійного користування землею. Вказане розпорядження було оскаржене позивачем у судовому порядку та постановою Березівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2007 року розпорядження Березівської РДА від 23 лютого 2005 р. №98/А-2005 року було визнане незаконним. Відповідно до рішення суду Березівська РДА внесла зміни та виключила з зазначеного розпорядження вимогу щодо припинення користування земельною ділянкою позивача та здачу ним державного акту на право постійного користування землею, привівши тим самим рішення до вимог чинного законодавства.

Підставою для звернення позивача до суду у лютому 2010 року стала вищенаведена постанова Березівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2007 року, якою було визнано незаконним розпорядження Березівської районної державної адміністрації від 25 лютого 2005 року №98/А-2005.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з тих обставин, що позивачем був пропущений річний строк звернення до адміністративного суду та не було надано доказів щодо поважності пропуску строку на звернення до суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо пропуску річного строку на звернення до суду виходячи з наступного.

Згідно обставин справи позивач звернувся з позовом про визнання порушення прав та інтересів щодо незаконного та неправомірного припинення права користування і вилучення земельної ділянки, визнання недійсним державного акту згідно розпорядження Березівської РДА від 25.02.2005 р., по складанню протоколу про адміністративне правопорушення від 2004 р., який став однією з підстав прийняття вказаного розпорядження. Як на підставу звернення до суду з даним позовом позивач посилається на постанову Березівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2007 року про визнання незаконним розпорядження Березівської районної державної адміністрації від 25 лютого 2005 року №98/А-2005.

Відповідно ч.1,ч.2ст. 99 КАС України, діючої на час спірних правовідносин, адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з даним позовом позивач звернувся в суд у лютому 2010 року, оскаржуючи дії відповідачів, які мали місце в 2005 році, та постановою Березівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2007 року було визнано незаконним розпорядження Березівської районної державної адміністрації від 25 лютого 2005 року № 98-А/2005, за змістом постанови позивач приймав участь у розгляді справи, тому йому було відомо про прийняте рішення щодо скасування розпорядження з часу його прийняття. Відповідач у справі Березівська районна державна адміністрація Одеської області наполягала на відмові в задоволені позову з підстав пропуску позивачем без поважних причин строку не звернення до адміністративного суду. Позивач, як на поважність пропуску строку на звернення до суду, посилався на часті хвороби та що протягом тривалого часу відповідачі не визнають необхідність відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Разом з тим, позивачем не наведено жодного доказу щодо поважності пропуску строку на звернення до суду.

Виходячи з наведеного та дати звернення до суду суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків про пропуск позивачем річного строку на звернення до суду без поважних причин.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволені позовних вимог з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.

При цьому суди ґрунтовано дослідили обставини справи і дали їм належну оцінку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та пропуску строку без поважних причин.

Разом з тим, на час прийняття судами попередніх інстанцій судових рішень діяла інша редакція ст. 100 КАС України (з 07.07.2010 р.).

Так, згідно ч.1 ст. 100 КАС України, діючої на час здійснення адміністративного судочинства та прийняття судами спірних рішень, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення позову без розгляду, якщо суд не знайде підстав для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними.

Відповідно п.5ч.1 ст. 3 КАС України адміністративний процес - це правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства. Аналізуючи зміст наведеної законодавчої норми судами застосовуються ті процесуальні норми, які діють на час здійснення адміністративного судочинства та ухвалення судових рішень.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про пропуск річного строку на звернення до суду, однак, відповідно діючої ч.1ст. 100 КАС України на час ухвалення судових рішень, заявлений адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду з підстав пропуску строку на звернення до суду.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій помилково застосували не діючу норму ст. 100 КАС України (2747-15) на час ухвалення рішень та відмовили в позові. в той час як згідно діючої процесуальної норми ст. 100 КАС України (2747-15) необхідно залишити заявлений позов без розгляду з підстав пропуску строку на звернення до суду без поважних причин.

наявність підстав для відмови в заявленому позові з підстав пропуску строку на звернення до суду без поважних причин за наполяганням відповідача про застосування наслідків пропуску строку на звернення до суду.

Відповідно п.9ч.1ст. 155, ч.1ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення попередніх інстанцій та залишає позовну заяву без розгляду якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені необґрунтовані рішення щодо відмови в позові, постановлені з порушенням норм процесуального права, тому постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають із залишенням позову без розгляду у відповідності з вимогами ст. 100 КАС україни.

Керуючись ст.ст. 155, 220, 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Березівського районного суду Одеської області від 3 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до відділу Державкомзему в Березівському районі Одеської області, Березівської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа управління Державного казначейства у Березівському районі Одеської області про визнання порушення прав та інтересів, незаконного та неправомірного припинення права користування і вилучення земельної ділянки, визнання недійсним державного акту, складанню протоколу про адміністративне правопорушення, стягнення спричинених матеріальних збитків та моральної шкоди залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.