Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Гончар Л. Я., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Батракової-Кучер Д. С.,

за участю: представника ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Мужика Л. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас" до Комунального підприємства Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,

Публічне акціонерне товариство "Броварський завод пластмас" звернулось з позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправними дій реєстратора щодо реєстрації права власності ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на нерухоме майно ПАТ "Броварський завод пластмас" на підставі договору іпотеки від 06 серпня 2009 року та зобов'язання реєстратора утриматися від проведення реєстрації права власності ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на нерухоме майно ПАТ "Броварський завод пластмас".

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою на нього, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", вивчивши матеріали справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що на підставі договору про поділ комплексу від 14 липня 2009 року позивач є власником 74092/100000 частин комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, Промвузол масив б/н.

06 серпня 2009 року між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (іпотекодержатель) та ЗАТ "Броварський завод пластмас" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, відповідно до пункту 1.1. якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання позичальниками основного зобов'язання, що випливає з кредитного договору, цим передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки.

Предметом іпотеки є майно, передане позивачу за договором про поділ комплексу від 14 липня 2009 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12 липня 2011 року у справі № 14/102-11 накладено арешт на вказане майно позивача.

21 липня 2011 року виконавче провадження з примусового виконання вказаної ухвали закінчено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2011 року скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 12 липня 2011 року.

25 серпня 2011 року відповідачем на підставі договору іпотеки від 06 серпня 2009 року вчинені дії по державній реєстрації права власності на майно позивача.

Не погоджуючись з діями реєстратора, позивач звернувся з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що накладення арешту на майно позивача є перешкодою для реєстрації права власності ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до пункту 2.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно накладення арешту на майно підприємства не є перешкодою для реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

За правилами підпункту 1 частини першої статті 19 цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього договору, продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього договору.

Відповідно до пункту 2.7. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, крім документів, передбачених Положенням, необхідно також надати: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; витяг з Державного реєстру іпотек, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі.

Наявність накладеної заборони відчуження нерухомого майна при посвідченні договору іпотеки, за яким відбувається перехід права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя, не є підставою для прийняття реєстратором БТІ рішення про відмову в державній реєстрації прав за іпотекодержателем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що накладення арешту на майно позивача не є підставою для прийняття реєстратором БТІ рішення про відмову в державній реєстрації прав за іпотекодержателем.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судами повно встановлені обставини у справі, при цьому судом апеляційної інстанції не порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас" залишити без задоволення. а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.