Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Ємельянової В.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання недійсною вимоги про сплату боргу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року,

В березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання недійсною вимоги про сплату боргу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано недійсною вимогу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька від 30 січня 2013 року про сплату боргу в розмірі 1922,93 грн.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 листопада 2001 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) .

29 серпня 2008 року позивач зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради в якості суб'єкта підприємницької діяльності та перебуває на спрощеній системі оподаткування, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

30 січня 2013 року відповідачем винесено вимогу № Ф-13 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 1922,93 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) , останній не належить до осіб, які відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняються від сплати єдиного внеску.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для визначення осіб, які звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вирішальною ознакою є отримання пенсії, а не підстави її призначення та вік пенсіонера.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з таким висновком апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , в преамбулі якого зазначено, що ним визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначений перелік осіб, що є платниками єдиного внеску. Пунктом 4 частини першої даної статті передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

На час призначення позивачу пенсії за вислугу років умови призначення пенсій за віком визначались статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якої право на пенсію за віком мали: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фізичні особи - підприємці, які отримують пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , і які не досягли віку, з якого призначається пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не звільняються від сплати єдиного внеску.

Оскільки ОСОБА_4 не є пенсіонером за віком, а отримує пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність дій Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька щодо нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску та винесення оскаржуваної вимоги, а відтак і про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно помічник судді Н.В. Мостова Я.Л. Іваненко В.І. Ємельянова В.В. Тракало