Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Ємельянової В.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області: №1419 від 09 листопада 2012 року; №308о/с від 07 грудня 2012 року; №31о/с від 30 січня 2013 року. Зобов'язано поновити ОСОБА_4 на посаді завідувача сектором медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 грудня 2012 року по 07 лютого 2013 року. Допущено до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 30 грудня 2011 року №275о/с "По особовому складу" ОСОБА_4, звільнивши з посади начальника лікарні (з поліклінікою) при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, переведено на посаду завідувача сектором медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області та присвоєно йому 11-й ранг державного службовця.

З 05 вересня 2012 року по 26 січня 2013 року позивач був тимчасово непрацездатним, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листків непрацездатності та не заперечується відповідачем.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 09 листопада 2012 року №1419 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача сектору медичного забезпечення УМВС ОСОБА_4.", за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків, що виразилось у безпідставному поселенні цивільної особи у медичній палаті лікарні УМВС, де остання проживала безоплатно у період з 13 вересня 2012 року по 10 жовтня 2012 року, завідувача сектору медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Згідно з наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 07 грудня 2012 року №308о/с "По особовому складу" позивача звільнено із займаної посади за п.1 ч.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (за одноразове грубе порушення трудових обов'язків).

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 30 січня 2013 року №31о/с "По особовому складу" внесено часткові зміни до наказу відповідача від 07 грудня 2012 року №308о/с в частині звільнення ОСОБА_4, завідувача сектору медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, згідно з яким необхідно вважати позивача таким, що звільнений 28 січня 2013 року.

Підставою для прийняття оскаржуваних наказів стали: Акт від 07 листопада 2012 року за результатами службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків завідувачем сектору медичного забезпечення при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області ОСОБА_4, перевищення ним своїх повноважень, що заподіяло значну шкоду державним інтересам, а також по факту недодержання ним антикорупційного законодавства, лист-погодження Міністерства внутрішніх справ України від 29 листопада 2012 року №18667/Лк. В ході службового розслідування встановлено, зокрема, що у відділенні денного стаціонару з 13 вересня 2012 року по 09 жовтня 2012 року безоплатно, за усною вказівкою ОСОБА_4, без поставлення до відома керівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області та належного документального оформлення проживала громадянка ОСОБА_5

Задовольняючи адміністративний позов та поновлюючи ОСОБА_4 на посаді завідувача сектором медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, суд першої інстанції з урахуванням того, що позивача було звільнено в період його тимчасової непрацездатності і вину останнього у поселенні та подальшому безоплатному проживанні громадянки ОСОБА_5 у лікарні Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області не доведено, дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності винесення оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення зі служби, оскільки завідувач сектору медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області ОСОБА_4, будучи керівником відокремленого підрозділу, посадовою особою, обіймаючи посаду, пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, вчинив одноразове грубе порушення службових обов'язків, що виразилось у безпідставному поселенні цивільної особи у медичній палаті лікарні Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, де остання безоплатно проживала у період з 13 вересня 2012 року по 10 жовтня 2012 року.

Відповідно до п.1.1 Положення про сектор медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, затвердженого наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 06 березня 2009 року №106, сектор медичного забезпечення УМВС України в Рівненській області (далі - СМЗ) є структурним підрозділом УМВС.

Обов'язки та права начальника СМЗ визначені розділом 4 Положення про СМЗ, згідно з яким останній: організовує роботу СМЗ і несе персональну відповідальність за виконання покладених на СМЗ завдань і функцій; вдосконалює форми і методи роботи, її ефективність; забезпечує дотримання дисципліни та правил внутрішнього розпорядку (п. 4.1); контролює роботу керівників відомчих закладів охорони здоров'я (п. 4.2); дає вказівки, вносить пропозиції керівникам підрозділів, установ, підприємств УМВС, командирам військових частин, керівникам закладів освіти з питань охорони здоров'я і контролює їх виконання (п. 4.10); підписує розрахункові та інші фінансові документи, укладає договори, видає платіжні доручення, розпоряджається бюджетними та позабюджетними коштами, розподіляє гуманітарну та благодійну допомогу (п. 4.16); видає розпорядження, інструктивні, інформаційні та методичні документи з питань діяльності СМЗ, в межах своєї компетенції (п. 4.17).

Згідно з п. 1.3 Посадової інструкції завідувача сектору медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області ОСОБА_4 у своїй роботі завідувач СМЗ керується чинним законодавством України про охорону здоров'я, Кодексом законів про працю України (322-08) та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я.

Положеннями розділу 4 зазначеної Посадової інструкції встановлено, що завідувач СМЗ відповідає за діагностичну, лікувально-профілактичну, експертну, господарчу, фінансову діяльність, роботу з кадрами та за стан організації праці і техніки безпеки.

Проте, з урахуванням тверджень позивача про відсутність в його діях одноразового грубого порушення трудових обов'язків, оскільки поселення та проживання з 13 вересня 2012 року по 09 жовтня 2012 року громадянки ОСОБА_5 у медичній палаті лікарні УМВС України в Рівненській області відбувалось в період перебування позивача на лікарняному, при вирішенні спору по суті судами попередніх інстанцій не встановлено, в якому порядку відбувається приймання та оформлення хворих до лікувальної установи УМВС України в Рівненській області та відповідальних за це осіб, не з'ясовано, на кого саме покладалось виконання обов'язків завідувача сектору медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області під час тимчасової непрацездатності позивача, а отже, чи мало місце одноразове грубе порушення позивачем трудових обов'язків.

Не встановлення в судовому процесі вищезазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень, у зв'язку з їх не відповідністю вимогам ст. ст. 138, 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно помічник судді Н.В. Мостова Я.Л. Іваненко В.І. Ємельянова В.В. Тракало