Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

та секретаря Бруя О.Д.,

за участю: представника Державної митної служби України - Ткаченка В.П.,

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги Державної митної служби України, Львівської митниці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на державній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконними та скасування наказу Державної митної служби України від 29 серпня 2011 року № 1821-к, поновлення на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 29 серпня 2011 року № 1821-к в частині, що стосується позивача, та поновлено ОСОБА_3 на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці. Стягнуто на користь позивача з Львівської митниці середній заробіток за період з 29 серпня 2011 року по 21 березня 2012 року у розмірі 37028,88 грн., за виключенням обов'язкових платежів.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна митна служба України та Львівська митниця подали касаційні скарги, в яких посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 19 листопада 2010 року ОСОБА_3 переведений на посаду головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці.

Наказом Державної митної служби України від 29 серпня 2011 року № 1821-к припинено перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах на підставі статті 17 та пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу", за порушення присяги державного службовця, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків та недотриманні основних обов'язків державних службовців, визначених статтею 10 Закону України "Про державну службу".

Підставою для припинення перебування позивача на державній службі і звільнення із займаної посади слугувала доповідна записка про результати службової перевірки проведеної на виконання наказу Державної митної служби України від 25 червня 2011 року № 544, щодо законності дій посадових осіб Львівської та Ягодинської митниць при здійсненні митного контролю під час перетину державного кордону України транспортними засобами. Так, відповідно до планів-завдань від 06 травня 2011 року № 262, від 17 травня 2011 року № 290, від 27 травня 2011 року № 321 та від 21 червня 2011 року № 397, оперативна група з числа посадових осіб СБК та ПМП Львівської митниці, до якої входив і позивач, здійснювала оперативні заходи у пунктах пропуску "Краковець-Кормова" та "Шегині-Медика", митних постів "Краковець" та "Мостицька" Львівської митниці. Під час чергування вказаних оперативних груп, у складі яких перебував позивач, не було зафіксовано фактів порушення митних правил та не складено протоколи про порушення митних правил, що свідчить про ознаки переміщення зазначених транспортних засобів з вантажем через митний кордон України з уникненням від оподаткування, незак4онним звільненням від митного контролю та порушенням встановленого порядку ввезення в Україну.

Наведені обставини, на думку відповідачів, свідчать про порушення позивачем Присяги державного службовця, яке полягало в системному порушенні позивачем вимог статей 40, 42 Митного кодексу України, що призвели до пропуску на митну територію України без належного митного контролю транспортних засобів з товарами без їх оподаткування.

Відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) , державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. З тексту Присяги державного службовця слідує, що державний службовець присягається суворо дотримуватись Конституції та законів України, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Статтею 14 Закону України "Про державну службу" передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Відповідно до положень статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV (2805-15) , з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що а ні Львівською митницею, а ні Державною митною службою рішення про проведення службового розслідування не приймалось та обов'язкове службове розслідування не проводилось, тобто, відповідачем спірний наказ прийнято без врахування результатів службового розслідування.

Тоді як, проведення службового розслідування повинно передувати виданню наказу про притягнення працівника до відповідальності, а посилання на обставини, встановлені актом перевірки службової діяльності Львівської митниці, на обґрунтування законності підстав звільнення, не допускається.

Крім цього, відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України, чинного на час існування спірних правовідносин, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу" (3723-12) , тобто норми Закону України "Про державну службу" (3723-12) можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі, і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.

В преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Тобто і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) вимоги Закону України "Про державну службу" (3723-12) враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) .

Статтею 21 Дисциплінарного статуту митної служби України встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.

Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) , який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до положень статті 27 Статуту дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.

Застосувавши за вчинення дій, які кваліфіковані як неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) .

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Доказування правомірності рішення, означає також і доказування фактичних обставин, за яких може бути прийнято відповідне рішення.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що в оскаржуваному наказі голови Державної митної служби України від 29 серпня 2011 року № 1821-к, відповідачем не конкретизовано, які саме дії вчинив ОСОБА_3 в порушення статті 17 та пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу", не наведено конкретних фактів несумлінного виконання позивачем своїх службових обов'язків, а висновки викладені в зазначеному наказі та доповідній записці про результати службової перевірки ґрунтуються на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку скасувавши наказ Державної митної служби України від 29 серпня 2011 року № 1821-к та поновивши ОСОБА_3 на посаді, з огляду на те, що звільнення позивача було проведено незаконно, оскільки при винесенні Державною митною службою України оскаржуваного наказу про звільнення було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, з огляду на те, що службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку відповідачем проведено не було, що свідчить про винесення спірного наказу за відсутності необхідних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача.

Також, судом апеляційної інстанції було правильно вирішено питання щодо стягнення з Львівської митниці на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2011 року по 21 березня 2012 року у розмірі 37028,88 грн.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на державній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.