Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Донця О.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі № 2а/2470/1088/12 за позовом державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до відділу освіти Герцаївської районної державної адміністрації Чернівецької області про виконання вимоги, -

У травні 2012 р. державна фінансова інспекція в Чернівецькій області звернулася в суд з позовом до відділу освіти Герцаївської районної державної адміністрації Чернівецької області, в якому просила зобов’язати виконати п.2 вимог від 03.03.12р. №24-04-15-15/1903 в частині забезпечення відшкодування за рахунок винних осіб.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача за 2008-2010 роки та завершений період 2011 року було встановлено придбання продуктів харчування без проведення процедури закупівель за цінами вищими за середньоринкові, на загальну суму 52954,60 грн.

Відповідачу була направлена вимога від 3 березня 2012 року про усунення виявлених ревізією порушень №24-04-15-15/1903 в пункті 2 якої вимагається забезпечити за рахунок винних осіб відшкодування до загального фонду районного бюджету нанесеної матеріальної шкоди (збитків) у зв’язку із придбанням продуктів харчування без проведення процедур закупівель на загальну суму 52954,60 грн., яка не виконана.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від14 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 18.02.11р. по 16.01.12р. (із призупиненням з 10.03.11р. по 08.08.11р. та з 23.08.11р. по 12.12.11р.) позивачем проведена ревізія фінансово-господарської діяльності відповідача за 2008-2010 роки та завершений період 2011 року. За результатами ревізії складений акт від 23 січня 2012 року №24-04/32. В ході ревізії було встановлено, що в 2009 році та І півріччі 2010 року без проведення тендерних процедур на закупівлю продуктів харчування відповідачем допущене придбання продуктів харчування за цінами вищими за середньоринкові на загальну суму 52954,60 грн., що є порушенням.

27 січня 2012 року відповідач направив на адресу позивача заперечення на акт перевірки від 23.01.12р. №24-04/32 (а.с.22-24).

Позивачем була направлена відповідачу вимога №24-04-15-15/1903 від 03.03.12р про усунення виявлених перевіркою недоліків та порушень, зокрема, в п.2 вимоги вимагається забезпечити за рахунок винних осіб відшкодування до загального фонду районного бюджету нанесеної матеріальної шкоди (збитків) у зв’язку із придбанням продуктів харчування без проведення процедур закупівель на загальну суму 52954,60 грн.. Вказаний пункт вимоги не виконаний, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову послалися на ті обставини, що розрахований розмір збитків є необґрунтованим, оскільки був розрахований не за тією методикою, яка повинна була застосовуватися до вказаних державних закупівель.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо виконання пункту 2 вимоги про усунення порушень про забезпечення за рахунок винних осіб відшкодування до загального фонду районного бюджету нанесеної матеріальної шкоди (збитків) у зв’язку із придбанням продуктів харчування без проведення процедур закупівель на загальну суму 52954,60 грн..

Право звернення КРУ до суду передбачене пунктом 10 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", діючого на час спірних правовідносин, згідно положень якого органи державної контрольно-ревізійної служби мають право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 15 статті 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" встановлено, що моніторинг закупівель - систематичне спостереження за станом здійснення замовниками державних закупівель, у тому числі аналіз ефективності здійснення цих закупівель.

Позивачем проведена ревізія фінансово-господарської діяльності відповідача за 2008-2010 роки та завершений період 2011 року. В ході ревізії було встановлено між іншим, що в 2009 році та І півріччі 2010 року не були проведені тендерні процедури на закупівлю продуктів харчування і відповідачем допущене придбання продуктів харчування без проведення процедури закупівель за цінами вищими за середньоринкові, на загальну суму 52954,60 грн.

Суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків, що позивач під час перевірки правомірно дійшов до висновку про порушення відповідачем вимог п.23 Положення у 2009 та І півріччі 2010 року, так як закуповувалися продукти харчування без проведення тендерних процедур. Механізм здійснення закупівлі у 2009 та І півріччі 2010 товарів, робіт і послуг за державні кошти регулювався Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. №921 (921-2008-п) (далі - Положення).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем розраховані суми втрат від придбання продуктів харчування без тендерних процедур за цінами вищими за середньоринкові. Разом з тим, суми втрат розраховувалися відповідно до п.15 Методичних рекомендацій з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби перевірок державних закупівель, що здійснюються відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) під час проведення державного фінансового контролю, затверджених наказом Головного Контрольно-ревізійного управління України від 28.02.2011 року №44 (v0044815-11) (далі - Методичні рекомендації №44), в яких зазначено, що одним із питань, яке досліджується під час проведення перевірок державних закупівель є аналіз закупівельних цін. Перевірка цього питання здійснюється у разі встановлення порушень (у даних спірних правовідносинах здійснення закупівель без проведення визначених законодавством процедур) та з метою виявлення фактів придбання товарів, робіт і послуг за завищеними цінами (завищення постачальниками) закупівельних цін порівняно із ринковими.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції, що вищенаведена методика відноситься до закупівель, які здійснюються саме відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) , який набрав чинності з 01.06.2010 року. Проте позивачем були розраховані збитки, які було завдано під час закупівель, що здійснені відповідно до Положення.

Згідно п.5 Положення це Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.

Абзац 5 пункту 6 Положення передбачає, що замовник має право розпочати процедуру закупівлі до затвердження відповідних кошторисів (планів використання бюджетних коштів) у разі встановлення в тендерній документації (запиті щодо цінових пропозицій) при проведенні торгів та/або у договорі про закупівлю умов щодо виникнення бюджетних зобов'язань за договором у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Разом з тим, відповідно до п.2 Наказу Головного КРУ №44 від 28 лютого 2011 року (v0044815-11) про затвердження Методичних рекомендацій з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби перевірок державних закупівель, що здійснюються відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) під час проведення державного фінансового контролю вказано, що Методичні рекомендації з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби перевірок державних закупівель, затверджених наказом Головного КРУ від 05.06.2009 року №137 (v0137501-09) (далі - Методичні рекомендації №137), використовувати під час перевірок закупівель, що здійснювалися в період дії Положення та Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 року №274 (274-2008-п) . При цьому, п.15 Методичних рекомендацій №137 визнаний таким, що втратив чинність, а відтак методика відноситься до закупівель, які здійснюються саме відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) , який набрав чинності з 01.06.2010 року. Однак, позивачем в порушення вищенаведених норм були розраховані збитки, які були завдано під час закупівель, що здійснені відповідно до Положення.

Враховуючи вищенаведене суди попередніх інстанцій прийшли до правильних висновків, що розрахований розмір збитків є необґрунтованим, оскільки був розрахований не за тією методикою, яка повинна була застосовуватися до відповідних державних закупівель.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.