Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Донця О.Є., Леонтович К.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі № 2а/2570/692/12 за позовом Ніжинського міжрайонного прокурора Чернігівської області до Ніжинської районної державної адміністрації, треті особи: Вертіївська сільська рада Чернігівської області, управління Держкомзему у Ніжинському районі Чернігівської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, -

У лютому 2012 року Ніжинський міжрайонний прокурор Чернігівської області звернувся в суд з позовом до Ніжинської районної державної адміністрації, треті особи: Вертіївська сільська рада Чернігівської області, управління Держкомзему у Ніжинському районі Чернігівської області, ОСОБА_1, в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації № 345 від 11.08.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням голови Ніжинської районної державної адміністрації № 345 від 11.08.2011 року була надана згода ОСОБА_1 на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.08 га на умові оренди для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі "кафе" в адмінмежах Вертіївської сільської ради Ніжинського району. Вказане розпорядження позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав. Загальна площа будівлі складає 65.1 м2. Попереднім власником зазначеної нежитлової будівлі для її обслуговування використовувалася земельна ділянка площею 100 м2, тобто - 0.01 га. на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЧН № 016554, виданого 05.04.1999 року. Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були У попереднього землекористувача. Надання в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею понад 0,01 га має відбуватися з додержанням вимог ч. 2 ст. 124 та глави 21 Земельного кодексу України (2768-14) , тобто за наслідками проведення земельних торгів. Крім того, земельна ділянка площею 0,01 га, на якій розташована нежитлова будівля "кафе", на момент видачі оскаржуваного розпорядження перебувала в користуванні громадянина ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЧН № 016554, виданого 05.04.1999 року. Не вирішивши питання про припинення права постійного користування ОСОБА_3 земельною ділянкою, відповідач не мав права розпочинати процедуру надання у користування земельної ділянки ОСОБА_1 Крім того вищезазначена нежитлова будівля розташована в межах населеного пункту, а у п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) вказано, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні ради. Таким чином, при винесенні оскаржуваного розпорядження Ніжинська районна державна адміністрація вийшла за межі наданих їй повноважень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду адміністративного суду від 5 березня 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені. Визнане незаконним та скасоване розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації № 345 від 11.08.2011 року.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що нежитлова будівля "кафе", про яку йде мова в оскаржуваному розпорядженні, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа будівлі складає 65,1 кв.м. Попереднім власником зазначеної нежитлової будівлі для її обслуговування використовувалася земельна ділянка площею 100 кв.м, тобто - 0,01 га на підставі Державного акту НП право постійного користування землею серії 1-ЧН № 016554, виданого Вертіївською сільською радою 05.04.1999 року. Спірна земельна ділянка починається від урізу асфальтної частини автомобільної дороги Кіпті-Глухів-Бачівськ, при її проходженні через с.Вертіївка. В користуванні Служби автомобільних доріг Чернігівської області знаходиться землі, які вказані в Державному акті від 12.10.2004 року. Крім того, апеляційним судом встановлено, що згідно даних Технічної документації по грошовій оцінці земель с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області, затвердженої розпорядженням голови Ніжинської районної державної адміністрації № 486 від 16.12.1999 року та Технічної документації із нормативно-грошової оцінки земель с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області, затвердженої рішенням 4 сесії 6 скликання Вертіївської сільської ради від 18.01.2011 року, земельна ділянка знаходиться в межах с. Вертіївка. Також встановлено, що Вертіївська сільська рада своїм рішенням ще 12.05.2011 року спірну земельну ділянку включила до переліку земельних ділянок, право оренди яких повинно бути продано на земельних торгах.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прийнявши оскаржуване розпорядження діяв на підставі, в межах повноважень та із додержанням встановлених законом вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що розпорядженням голови Ніжинської районної державної адміністрації № 345 від 11.08.2011 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки яка знаходиться в межах с. Вертіївка, що виходить за межі повноважень відповідача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України (435-15) , від 16.01.2003, № 435-IV, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Встановлено, що попереднім власником зазначеної нежитлової будівлі для її обслуговування використовувалася земельна ділянка площею 0,01 га на підставі Державного акту НП право постійного користування землею серії 1-ЧН № 016554, виданого Вертіївською сільською радою 05.04.1999 року. Натомість розпорядженням голови Ніжинської районної державної адміністрації № 345 від 11.08.2011 року була надана згода ОСОБА_1 на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.08 га., що є порушенням ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України (435-15) .

Також встановлено, що Вертіївська сільська рада своїм рішенням ще 12.05.2011 року спірну земельну ділянку включила до переліку земельних ділянок, право оренди яких повинно бути продано на земельних торгах, таким чином надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею понад 0,01 га повинно відбуватися із додержанням вимог ч.2 ст.124, ст.151 та глави 21 Земельного кодексу України (2768-14) , тобто за наслідками проведення земельних торгів та з дотриманням порядку погодження питань. пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області.

Відповідно п.10 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , від 25.10.2001, № 2768-III, рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Розмежування земель державної і комунальної власності в межах населеного пункту Вертіївка не здійснено.

Згідно п. 12. розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , від 25.10.2001, № 2768-III, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже приймаючи спірне розпорядження голова Ніжинської районної державної адміністрації № 345 від 11.08.2011 року вийшов за межі повноважень.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.