Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Заїки М.М., Стародуба О.П., - провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, треті особи - ОСОБА_5, Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника", про визнання дій незаконними та визнання реєстрації недійсною, за касаційною скаргою ОСОБА_6, - представника третьої особи ОСОБА_5, на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року, -

У травні 2009 року ОСОБА_4 звернулася в суд з адміністративним позовом до Відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, ОСОБА_5, третя особа - Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника", у якому просила:

- поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів;

- визнати незаконними дії Відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з реєстрації ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1;

- визнати реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1, недійсною з моменту її реєстрації 19 квітня 2007 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2009 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та ОСОБА_5, третя особа - Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника", про визнання незаконними дій Відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з реєстрації ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1, та визнання реєстрації місця проживання ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1, недійсною з моменту її реєстрації 19 квітня 2007 року, в частині позовних вимог заявлених до ОСОБА_5

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_5

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії Відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з реєстрації ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1. Визнано реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 недійсною з моменту її реєстрації 19 квітня 2007 року.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_6, - представник третьої особи ОСОБА_5, звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року і справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення в суд з вказаним позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30 липня 2008 року позивач ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області та зареєстрованого в реєстрі за № 6753.

Право власності на вказану квартиру зареєстроване за позивачем в Бюро технічної інвентаризації міста Димитров Донецької області, реєстраційний номер 24167860, про що надано витяг № 20335304.

На момент відчуження квартира АДРЕСА_1, належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Комунальним підприємством "Служба єдиного замовника" 24 липня 2008 року за № 2/70-1852, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації міста Димитров Донецької області 30 липня 2008 року за № 9.

Ще до приватизації у вказаній квартирі серед інших були прописані ОСОБА_8 (донька ОСОБА_7), ОСОБА_5 (донька ОСОБА_8) та ОСОБА_9 (донька ОСОБА_8).

Згідно рішення Димитровського міського суду Донецької області від 30 липня 2002 року визнані такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_8 та її неповнолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_9.

На підставі вказаного судового рішення ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 були виписані із зазначеної квартири 10 вересня 2002 року, про що свідчить поквартирна картка.

14 березня 2007 року ОСОБА_5 звернулась до Відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою про видачу паспорта.

На підставі вказаної заяви 19 квітня 2007 року ОСОБА_5 виданий НОМЕР_1, до якого занесені відомості із зазначенням місця проживання шляхом проставляння штампа відповідного зразка (зареєстровано - АДРЕСА_1).

Згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Законом, яким відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) регулюються відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України (254к/96-ВР) і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод (995_004) і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також яким визначено порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлюються випадки їх обмеження є Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (1382-15) .

Згідно статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (абзац 7 статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні").

Відповідно до частин 1-5 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає: письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку; паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За перевіркою матеріалів справи вбачається, і це вірно встановлено судами попередніх інстанцій, що реєстрація ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 була здійснена відповідачем без заяви про реєстрацію місця проживання і станом на 19 квітня 2007 року - дату реєстрації місця проживання ОСОБА_5, її мати ОСОБА_8 знята з реєстрації (ще з 10 вересня 2002 року) за вказаною адресою, як особа, яка втратила право проживання в цій квартирі.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відділом громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області не було надано до суду доказів, які б свідчили про правомірність дій щодо реєстрації ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про визнання неправомірними дій Відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з реєстрації ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1, та про визнання реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 за вказаною адресою недійсною з моменту її реєстрації, а саме: з 19 квітня 2007 року.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки оскаржувані постанова Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6, - представника третьої особи ОСОБА_5, - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, треті особи - ОСОБА_5, Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника", про визнання дій незаконними та визнання реєстрації недійсною - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.