Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницьку та особи, що приєдналася до касаційної скарги - Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі № 2270/3820/12 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницьку, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 19997,30 грн., -

В травні 2012 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницьку, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області з позовом про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 19997,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час реєстрації автомобіля ОСОБА_4 був змушений сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 19997,30 грн. Зазначив, що відповідно до Закону України від 26.06.1997 № 400/97ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" цей збір мають сплачувати особи, які відчужують, а не купують автомобіль, а відтак він не повинен його сплачувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року позов задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницьку вчинити дії щодо повернення ОСОБА_4 19997,30 грн. помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобіля марки BMW, моделі Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також від Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області надійшла заява про приєднання до касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивач на підставі контракту №12-944А від 06.04.2012 року придбав автомобіль марки "ВМW-Х6"хDгіvе30d/Е71", 2012 року виготовлення, загальною вартістю 799892,00 грн., в тому числі ПДВ 133315,33 грн. (п.2.1 контракту). При реєстрації придбаного автомобіля позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 19997,30 грн. (3% його вартості), що підтверджується квитанцією №103041/10 від 11.04.2012 року.

12.04.2012 року ОСОБА_4 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому із вимогою про повернення сплачених коштів, однак листом від 12.04.2012 року №7404/01 позивачу було відмовлено у поверненні коштів

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що придбання позивачем за договором купівлі-продажу легкового автомобіля не є господарською операцією, оскільки вказаний договір є цивільно-правовою угодою між фізичною та юридичною особами, та не підпадає під предмет регулювання Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 (1740-98-п) . Отже, позивач сплатив "збір при відчуженні легкових автомобілів" в сумі 19997,30 гривень з підстав, не передбачених Законом № 400/97-ВР (400/97-ВР) .

Колегія суддів вважає такі висновки судів вірним та обґрунтованими, враховуючи наступне.

Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 23.03.2012 року) визначено виключний перелік осіб -платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 17 червня 2008 року у справі за позовом фізичної особи до Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі про повернення безпідставно стягнутого збору на обов'язкове пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року (1740-98-п) суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, у роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (v0009700-96) (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судова колегія вважає касаційну скаргу безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому та особи, що приєдналася до касаційної скарги - Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.