Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Донця О.Є., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 27 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року у справі № 2а-0107/358/12 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про стягнення допомоги, -

У липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати незаконними дії відповідача щодо недоплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 3 групи за 2008 - 2009 роки, стягнути з відповідача недоплачену допомогу у розмірі 6123,00 грн., відшкодувати моральну шкоду у сумі 3000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом війни 3 групи і відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня повинна виплачуватися одноразова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополь від 27 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом війни 3 групи, у зв'язку з чим, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів та інвалідів війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

З 12.01.2006 р. позивач, як інвалід війни 3 групи, включений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, з цієї ж дати перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя АР Крим.

Відповідач виплатив щорічну допомогу до 5 травня у заниженому розмірі, до 05.05.2008р. була виплачена щорічна допомога у розмірі 350 грн., до 05.05.2009р. - у розмірі 380 грн., хоча відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) повинна була складати до 05.05.2009р. - 3486 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) внесені зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , якими визначено, що розмір разової грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цього закону, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.

Крім того, 18 березня 2009 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 211 (211-2009-п) , якою були встановлені розміри виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Законом України "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) . Зокрема, даною Постановою визначено, що інвалідам війни 3 групи разова грошова допомога, здійснюється в розмірі 380грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог з приводу недоплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 3 групи за 2008 рік слід зазначити наступне. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) внесені зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , якими визначено, що розмір разової грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цього закону, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України у справі № 10-рп від 22.05.2008 року (v010p710-08) положення пункту 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Оскільки виплати до 5 травня у 2008 р. були проведені до рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційними внесених змін, то відповідач обґрунтовано при нарахуванні грошової допомоги керувався постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008р. "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до законів України "Про статус ветеран війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) .

Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У 2009 р. Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) не зупинявся та не змінювався, тому позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, встановлених наведеною законодавчою нормою.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору необхідно керуватися Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , а не постановою КМУ.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача одноразову щорічну допомогу до 5 травня за 2009 р. згідно ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог за 2009 рік, тому касаційна скарга підлягає задоволенню в цій частині.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень в частині позовних вимог за 2009 рік. За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інтонації підлягає зміні, із скасуванням в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання нарахувати недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни 3 групи за 2009 рік, з винесенням нової постанови та задоволення позовних вимог у цій частині. В решті постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року скасувати.

Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 27 вересня 2012 року змінити, постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконними дій та зобов'язання нарахувати недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни 3 групи за 2009 рік скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо недоплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 3 групи за 2009 роки згідно ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни 3 групи за 2009 роки згідно ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням виплаченої суми допомоги..

В решті постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 27 вересня 2012 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.