Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

Заїка М.М.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 18 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2011 року, -

У червні 2011 року ОСОБА_4 пред'явила у суді позов, в якому з урахуванням уточнень, просила визнати протиправними дії управління ПФУ щодо відмови зарахувати їй до страхового стажу період з 2 вересня 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, коли вона здійснювала догляд за братом ОСОБА_5, який був недієздатним інвалідом ІІ групи.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 18 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2011 року, ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нового, про задоволення позову.

Управління ПФУ своїм правом, як сторони в справі, не скористалося та заперечень на касаційну скаргу не подало.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Пунктом "є" статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 31 березня 1969 року визнано інвалідом ІІ групи; у березні 1991 року йому призначено пенсію за віком.

Згідно з довідками від 23 травня 1995 року та 27 травня 1996 року, виданих ВКК поліклініки Кролевецької центральної районної лікарні, ОСОБА_5 потребував постійного стороннього догляду.

За висновком судово-психіатричної експертизи від 24 листопада 1997 року, ОСОБА_5 в силу свого психічного стану не міг розуміти значення своїх дій та керуватись ними, по своєму психічному стану потребував опіки.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 8 грудня 1997 року ОСОБА_5 визнано недієздатним, а рішенням опікунської ради виконкому Кролевецької міської ради від 23 грудня 1997 року ОСОБА_4 призначено піклувальником над братом ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

З огляду на те, що у заяві від 20 липня 2009 року ОСОБА_4 ставила питання про зарахування до страхового стажу лише періоду з 24 листопада 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, суди обґрунтовано відмовили їй в задоволенні позову в частині визнання протиправним рішення управління ПФУ за попередній період - з 2 вересня 1990 року по 24 листопада 1997 року з підстав відсутності предмету спору.

Водночас, судами перевірено обставини справи на предмет наявності у ОСОБА_4 правових підстав для зарахування до страхового стажу усього заявленого нею періоду, тобто з 2 вересня 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судами встановлено, що до визнання недієздатним у листопаді 1997 року ОСОБА_5 в період з 1 січня 1990 року по 1 грудня 1993 року працював бетонщиком у МП "Будівельник". У 1994 році він отримав ордер на житло у квартирі АДРЕСА_1 і з цього часу проживав окремо. За довідками виконавчого комітету Кролевецької міської Ради народних депутатів Сумської області (далі - Виконком) від 23 травня 1995 року та 16 лютого 1996 року ОСОБА_5 проживав один за зазначеною вище адресою і працездатних родичів, зобов'язаних утримувати його по закону, не мав, у зв'язку з чим отримував надбавку до пенсії за віком, як одинокий пенсіонер, який за висновком медичного закладу потребує стороннього догляду.

Що ж стосується іншого періоду, з часу визнання ОСОБА_5 недієздатним і до дня його смерті, яким є ІНФОРМАЦІЯ_1, то судами встановлено, що ОСОБА_4 в цей час проживала за іншою адресою - в будинку АДРЕСА_2; за призначення допомоги по догляду за інвалідом чи престарілою особою, які потребують стороннього догляду до Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області не зверталась.

Згідно з пунктом 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) , зарахування до страхового стажу часу догляду за інвалідом І групи, дитиною інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності і вік.

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається відділом соціального захисту населення на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних Рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.

Частиною чотирнадцятою статті 11 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснювали догляд за дитиною інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Рішення судів про відмову в задоволенні позову мотивовані тим, що ОСОБА_4 не надала доказів на підтвердження обставин щодо здійснення постійного догляду за ОСОБА_5 Так, зазначені обставини могли бути підтверджені актом обстеження фактичних обставин здійснення догляду, проте, такий акт за життя ОСОБА_5 не складався і наразі можливість його складення втрачена. Надані ж позивачем довідка вуличного комітету (а. с. 12) та складена на її підставі довідка Виконкому від 17 грудня 2009 року (а.с. 35) про те, що ОСОБА_4 здійснювала догляд за недієздатним братом, судами обґрунтовано не взяті до уваги, оскільки спростовуються зазначеними вище доказами та були складені уже після смерті ОСОБА_5

Окрім того, відповідно до рішення Виконкому від 23 грудня 1993 року ОСОБА_4 була піклувальником ОСОБА_5, а не опікуном, і суди обґрунтовано не взяли до уваги надане ОСОБА_4, як доказ здійснення опіки, рішення Виконкому від 17 листопада 2009 року № 421 про внесення виправлень до рішення від 23 грудня 1997 року, яким слово "піклувальник" замінено на "опікун", оскільки зазначені виправлення були внесені майже через дванадцять років з дня смерті ОСОБА_5

Також, як вірно зазначили суди у своїх рішеннях, позовні вимоги ОСОБА_4 не можуть бути задоволені ще й з тих підстав, що відповідно до частини чотирнадцятої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають непрацюючі працездатні особи, а ОСОБА_4 в період, який просила зарахувати до страхового стажу (з 2 вересня 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_1) працювала малярем - штукатуром у Кролевецькому МПМК-15, тобто була працюючою, а 16 жовтня 1995 року звільнилася з роботи у зв'язку з досягненням пенсійного віку та виходом на пенсію, тобто стала непрацездатною.

Такі висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідають обставинам справи, які судами всебічно та повно встановлені.

Оскільки спірне рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і прав та законних інтересів позивача не порушує, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість заявлених ОСОБА_4 позовних вимог та відмовили в їх задоволенні.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 18 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.