2а-842/10/1870 Про часткове скасування акту, скасування податкових повідомлень-рішень щодо податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість - 06.11.2013 Прийняття

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2009 року № 0000521742/0 та № 0000531742/0; скасування акту перевірки № 723/17-103/НОМЕР_1 від 23 червня 2009 року в частині висновків щодо неповноти сплати податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2010 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2010 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Шосткинська МДПІ у Сумській області, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесупльн6ого права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Шосткинська МДПІ у Сумській області провела планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 723/17-103/НОМЕР_1 від 23 червня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , частин 1, 5 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у періоді, який перевірявся, на загальну суму 78044,10 грн., у тому числі: за 2007 рік - 33332,85 грн., за 2008 рік - 44711,25 грн.; статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2 квартал 2007 року на 2395,18 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , частин 1, 5 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 104060,00 грн., у тому числі: за вересень 2007 року - 5816,00 грн., за жовтень 2007 року - 18480,00 грн., за листопад 2007 року - 3680,00 грн., за грудень 2007 року - 16468,00 грн., за січень 2008 року - 3220,00 грн., за лютий 2008 року - 7820,00 грн., за березень 2008 року - 5060,00 грн., за квітень 2008 року - 4038,00 грн., за травень 2008 року - 1500,00 грн., за липень 2008 року - 20470,00 грн., за вересень 2008 року - 9687,00 грн., за жовтень 2008 року - 7820,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу валових відповідного податкового періоду вартість придбаних у ТОВ "Трейдорг-Синтез ЛТД", ТОВ "Ком-трейд", ТОВ "Тех-від", ТОВ "Кватро-центр" товарно-матеріальних цінностей, а суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості таких товарно-матеріальних цінностей, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24 березня 2009 року у кримінальній справі № 1-119/09, яка була порушена відносно ОСОБА_2 (за звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України) та ОСОБА_3 (за звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205, частинами 1, 3 статті 358 Кримінального кодексу України), було встановлено, що вказані особи вчинили умисні дії, які виразились у скоєнні фіктивного підприємництва, а саме - створенні ряду суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, і ТОВ "Трейдорг-Синтез ЛТД", ТОВ "Ком-трейд", ТОВ "Тех-від", ТОВ "Кватро-центр" з метою прикриття незаконної діяльності, що свідчить про те, що оспорювані правочини носять фіктивний характер і не спричиняють реального настання наслідків, обумовлених такими правочинами. Також, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно не включив до складу валового доходу кошти, які надійшли від ДП "Шосткинський агролісгосп", ДП "Ямпільський агролісгосп", ДП "Глухівський агролісгосп" в рахунок погашення дебіторської заборгованості за надані транспортні послуги.

30 червня 2009 року Шосткинська МДПІ у Сумській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000531742/0, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності та незалежної професійної діяльності у розмірі 80439,28 грн. - за основним платежем.

30 червня 2009 року Шосткинська МДПІ у Сумській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000521742/0, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 156119,00 грн., у тому числі: 104060,00 грн. - за основним платежем, 52059,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на обставини, встановленні постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24 березня 2009 року у кримінальній справі № 1-119/09, виходив з того, що позивачем не була доведена реальність господарських операцій за правочинами, укладеними з ТОВ "Трейдорг-Синтез ЛТД", ТОВ "Ком-трейд", ТОВ "Тех-від", ТОВ "Кватро-центр". Також, суд виходив з того, що акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, наведені вище положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення перевірки позивач на підтвердження виконання господарських зобов'язань між ним та ТОВ "Трейдорг-Синтез ЛТД", ТОВ "Ком-трейд", ТОВ "Тех-від", ТОВ "Кватро-центр" та на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту надав органу державної податкової служби банківські виписки, квитанції прибуткових касових ордерів накладні на придбання товарів, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, накладні на відвантаження товару, що знайшло своє відображення в узагальненому переліку документів, які були використані при проведення перевірки, який є додатком № 4 до акті перевірки, у якому ОСОБА_1 підтвердив, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки порушення) за період, що перевіряється, відсутні.

Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Як встановлено в мотивувальній частині постанови Вишгородського районного суду Київської області від 24 березня 2009 року у кримінальній справі № 1-119/09, порушеній відносно ОСОБА_2 (за звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України) та ОСОБА_3 (за звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205, частинами 1, 3 статті 358 Кримінального кодексу України), вказані особи вчинили умисні дії, які виразились у скоєнні фіктивного підприємництва, а саме - створенні ряду суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, і ТОВ "Трейдорг-Синтез ЛТД", ТОВ "Ком-трейд", ТОВ "Тех-від", ТОВ "Кватро-центр" з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформленні безтоварних операцій та давала змогу незаконно формувати податковий кредита та валові витрати легально діючим суб'єктам підприємницької діяльності.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення вадових витрат та податкового кредиту позивача.

Відповідно до положень частин 1, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи позивачем не було надано на вимогу судів першої та апеляційної інстанцій документів, які б підтверджували реальність господарських операцій з ТОВ "Трейдорг-Синтез ЛТД", ТОВ "Ком-трейд", ТОВ "Тех-від", ТОВ "Кватро-центр" у тому числі, але не виключно: документи на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей (сировини), виду транспорту, яким здійснювались перевезення, розміру витрат по перевезенню, інформацію та документальне підтвердження стосовно особи, яка понесла такі витрати. Не долдано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування, з урахуванням того, що обставини щодо заниження валового доходу позивачем в позовній заяві та касаційній скарзі не спростовувались.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер, з огляду на що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, з урахуванням викладених вище обставин, відсутні.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.