2а-87/10/2570 Про зобов'язання ДПІ вчинити дії - 04.11.2013 Прийняття

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010, позов задоволено повністю. Зобов'язано Державну податкову інспекцію в м.Чернігові відобразити в облікових картках платника податків - Страхового закритого акціонерного товариства "Грандсервіс" як фактично сплачений податок на прибуток у сумі 11900, 00 грн. Визнано недійсною першу податкову вимогу від 26.11.2009 № 1/1822. Зобов'язано Державну податкову інспекцію в місті Чернігові звільнити активи Страхового закритого акціонерного товариства "Грандсервіс" з податкової застави.

Державна податкова інспекція в м.Чернігові подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині зобов'язання відповідача відобразити в облікових картках Страхового закритого акціонерного товариства "Грандсервіс" як фактично сплачений податок на прибуток у сумі 11900, 00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ч. 1 п. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 10 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, в сумі 51418, 70 грн., що визначено оскаржуваною першою податковою вимогою ДПІ в м.Чернігові від 26.11.2009 № 1/1822, розраховано на підставі самостійно узгодженого податкового зобов'язання в сумі 67882, 00 грн. за декларацією з податку на доходи (прибуток) страховика за 3 квартали 2009 року з врахуванням переплати у сумі 16463, 30 грн. (67882, 00 грн. - 16463, 30 грн. = 51418, 70 грн.).

На підставі первинних документів, зокрема платіжних доручень від 17.11.2009 № 1165, від 04.02.2009 № 93 та від 18.05.2009 № 487 з відмітками банку про їх одержання, достовірно встановлено фактичну сплату податку на прибуток в сумах 51345,00 грн., 7800,00 грн. та 4100,00 грн. Надходження вказаних коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства з вини банку відбулося з порушенням строків, що визнається і не заперечується податковим органом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що позивач належним чином сплатив спірні податкові зобов'язання, а у разі наявності провини банку щодо зарахування спірних платежів до бюджету, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне зарахування їх до бюджету.

Вимоги касаційної скарги податкового органу зводяться до скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання відповідача відобразити в облікових картках позивача як фактично сплачений податок на прибуток за платіжними дорученнями від 04.02.2009 № 93 та від 18.05.2009 № 487 в загальній сумі 11900,00 грн. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що вказаний спір не має ознак публічно-правового у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі Кодексу) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1. ст. 17 Кодексу (у редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу (у редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спірні правовідносини, що виникають зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій під час прийняття таким суб'єктом рішень, вчинення ним дій або бездіяльності.

Відповідально до п. 2 ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 (z0843-05) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 (z0843-05) , органи державної податкової служби здійснюють оперативний облік податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи суб'єктний склад та характер правовідносин, спір у даній справі спрямований на захист інтересів юридичної особи від порушень з боку органів державної податкової служби при здійсненні ними владних управлінських функцій щодо оперативного обліку платежів до бюджету, зокрема щодо відображення у картках особових рахунків платників податків стану розрахунків з бюджетом.

Отже, встановивши обставини щодо відсутності у позивача податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо необхідності зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача, відобразивши в його обліковій картці відповідні дані щодо сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що судами попередніх інстанцій було правильно встановлено обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.