Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції (ДПІ) в Артемівському районі у м.Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2009 у справі №2а-24301/09/1270

за позовом ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології"

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2009, відмовлено у задоволенні вимог ДПІ в Артемівському районі м.Луганська до ТОВ "Енергозберігаючі технології" про стягнення коштів у сумі 1482075,33 грн. отриманих за нікчемою угодою.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Енергозберігаючі технології" та ПП "БФ "Одрі" укладено договір №25/03-01 від 25.03.2008 за яким останнім здійснено поставку відповідачу сандвіч панелей, комплектуючих, повітряохолоджувачів та іншої продукції на загальну суму 1482075,33 грн.

За висновками податкового органу зазначений договір є нікчемним, з огляду на те, що від імені ПП "БФ "Одрі" документи підписані невстановленою особою.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Однак, наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі. Наявність умислу не може бути підтверджена виключно рішенням суду про скасування державної реєстрації однієї сторони договору, оскільки юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства, зокрема, з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Сама по собі спірна угода не є такою, що суперечать інтересам держави та суспільства. На час укладення та виконання спірного договору та розгляду справи у суді ПП "БФ "Одрі" знаходилась у Єдиного державному реєстрі підприємств та було платником ПДВ. Отримання товару від ПП "БФ "Одрі" та його подальше використання в господарській діяльності відповідачем підтверджено та податковим органом не спростовано.

Не надано позивачем і доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди. Надана позивачем постанова від 28.11.2011 Ленінського районного суду м.Луганська про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 по ч.1 ст. 205 КК України не є таким доказом, оскільки не підтверджує факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваної угоди.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування постановлених по справі рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м.Луганську відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.