2а-1397/08 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість - 04.11.2013 Прийняття

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0001322320/0 від 28.05.2008 та №0001332320/0 від 28.05.2008.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в задоволені позовних вимог повністю, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт №188/23-2/23886934 від 16.05.2008.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у період з 01.01.2005 по 31.12.2007 завищено валові витрати на 121040,50 грн., в результаті чого на вказану суму занижено прибуток, що підлягає оподаткуванню, що призвело до заниження податкового зобов?язання зі сплати податку на прибуток підприємств на 30260,12 грн., а також пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 16221,52 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0001322320/0 від 28.05.2008 про нарахування податкових зобов?язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 39037,95 грн., у т.ч. основного платежу 30260,13 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 8777,82 грн. та №0001332320/0 від 28.05.2008 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 24332,28 грн. у т.ч. основного платежу 16221,52 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 8110,76 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не дозволяється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивачем було укладено ряд договорів про надання посередницьких (агентських) послуг, а саме, договір з ТОВ "Техцентр "Москвитянин" від 03.01.2007 №11/06, з ПП "Промо-К" від 07.05.2007 №07/05, з ПП ОСОБА_2 від 03.09.2007 №03/09 за умовами яких позивач (замовник) доручає, а агенти зобов?язуються здійснювати пошук покупців продукції замовника - упаковки та етикеток для молочних, м?ясних та рибних продуктів, здійснювати збір, аналіз та обробку інформації, отриманої внаслідок пошуку покупців, складання їх адресної бази даних, проведення переговорів з потенційними покупцями. Виконання агентських послуг оформляється шляхом складання акту виконаних робіт. За надання, передбачених договорами агентських послуг, результатами яких є укладення договорів поставки із покупцями, яких агенти знайшли і з якими провели переддоговірну роботу, замовник сплачує винагороду, розмір якої вказується сторонами договору в актах про виконання робіт.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем були надані звіти агентів, рахунки, акти виконаних робіт, податкові накладні. При цьому в актах виконаних робіт зміст операції визначено як надання послуги на отримання замовлення для ТОВ "Ліол" від ТОВ "Молочний дім", ПП "Вомонд", ВАТ "Ковельмолоко", ТОВ "Барви Полісся" на поставку поліпропіленових прозорих коробок, поліпропіленових кришок, етикеток та алюмінієвої фольги різних видів дизайну, а також укладення з зазначеними суб?єктами підприємницької діяльності договорів купівлі-продажу.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що документально підтверджується використання позивачем у власній господарській діяльності результатів виконання умов договорів щодо надання маркетингових послуг, у зв'язку з чим віднесення витрат по оплаті вищезазначеної винагороди до складу валових витрат відповідає правильному застосуванню положень пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З огляду на встановлене, відсутні підстави для висновку про завищення позивачем податкового кредиту за період що перевірявся у розмірі 16221,52 грн., у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні витрат на оплату винагороди за договорами про надання маркетингових послуг, та донарахування зобов'язань з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення від 28.05.2008 №0001332320/0.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача про нікчемність укладених позивачем з контрагентами договорів про надання маркетингових послуг, не можуть бути підставою для інших висновків, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Самі по собі угоди не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, не надано відповідачем і доказів їх невідповідності вимогам закону.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.