Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.05.2009 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 р.

у справі № 2а-5779/08/1770

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.05.2009 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 р., позовні вимоги задоволено частково: визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.09.2008 р. № 0002951742/0 у частині визначення позивачу податкового зобов'язання у розмірі 1 986,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 1 985,10 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу у період з 20.08.2008 р. по 03.09.2008 р. проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2008 р., про що складено акт від 08.09.2008 р. № 177/17-119/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 18.09.2008 р. № 0002951742/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 437,00 грн., з яких 2 958,00 грн. за основним платежем та 1 479,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугувала виявлена під час перевірки нестача товарно-матеріальних цінностей, які придбані останнім та не були використані у його господарській діяльності, а саме: 353,57 м. куб. обзелу та 22,42 м. куб. пиловника.

У зв'язку з відсутністю у залишках позивача утвореного у процесі виготовлення тарної планки обзелу, податковим органом донараховано суму податку за товар у кількості 353,57 м. куб. по ціні продажу дров (28,00 грн. за м. куб.) у розмірі 9 900,00 грн., у тому числі ПДВ -1 650,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено розбіжність у сумі податкового кредиту червня 2008 року на суму 1 308,00 грн., яка виникла у зв'язку з придбанням позивачем у ППФ "Гранінвест" 29,32 м. куб. пиловника загальною вартістю 10 262,11 грн., у тому числі ПДВ - 1 710,35 грн., частка якого - 22,42 м. куб. не реалізована та відсутня у залишках позивача станом на 01.07.2008 р. на загальну суму 7 848,00 гр., у тому числі ПДВ - 1 308,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем безпідставно донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 986,00 грн., оскільки наявність 353,57 м. куб. обзелу та 5,76 м. куб. пиловника позивачем підтверджено.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював переробку належної йому сировини на виробничих площах та силами спецконтингенту Городоцького виправного центру Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області. У процесі виготовлення позивачем готової продукції тарної планки, утворювалися супутні товари - обзел та тирса, що підлягали продажу.

Посилання відповідача на розбіжність податкового кредиту у червні 2008 року на суму 1 308,00 грн., у зв'язку з відсутністю у залишках позивача 353,57 м. куб. обзелу, як товару за класифікацією "дрова" обґрунтовано не взято до уваги судами попередніх інстанцій.

Так, відсутні відходи - "обзел", на думку судів, не є дровами, у розумінні ГОСТ 3243-88.

Крім того, судовими інстанціями обґрунтовано зроблено висновок про те, що обзел не може бути прирівняний до дров, оскільки це фактично зістругані щепи з корою, які не мають технічних характеристик дров.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що вартість обзелу не може бути прирівняна до вартості дров, а тому податковим органом протиправно донараховано позивачу зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 650,00 грн. на 353,57 м.куб обзелу, виходячи із розрахунку ціни 28,00 грн. за м.куб., з огляду на що спірне податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Також, 19.06.2008 р. позивачем на підставі накладної № РН-000365 придбано 29,32 м.куб. пиловника хвойного на виконання контракту з фірмою "TARON Sp.O.O." (Польща). У зв'язку з відсутністю у позивача обладнання для його переробки, вказана сировина згідно податкової накладної від 03.07.2008 р. № 03/07-С у об'ємі 22,42 м.куб. була передана фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 для попередньої розпиловки.

За актом переробки сировини від 14.07.2008 р. виготовлено дошку обрізну 25х100х4000 мм у кількості 11,66 м.куб., ділові відходи до 4000 мм у кількості 9,57 м.куб., тирсу 1,19 м.куб., дошку тарну 55х10х600 мм у кількості 3,30 м.куб., дошку тарну 25х10х600 мм у кількості 0,45 м.куб., відходи обзелу у кількості 5,05 м.куб.; тирсу у кількості 0,74 м.куб.

Згідно вантажно-митної декларації № 204000001/8/004925 та рахунку-фактури №1 позивачем 15.07.2008 р. фірмі "TARON Sp.O.O." було поставлено обрізну дошку 25х100х4000 мм у кількості 5,76 м.куб.

З правового аналізу норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) вбачається, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати прибуток від придбаних товарів (послуг).

Отже, позивачем належним чином підтверджено використання у власній господарській діяльності 5,76 м.куб. пиловника, вартість якого становить 2 016,02 грн., у тому числі ПДВ - 336,00 грн.

З огляду на викладене, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність визначення позивачу контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 336,00 грн. та наявності підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення у цій частині також.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.05.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 р. у справі 2а-5779/08/1770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.