Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта"

та Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.09.2010 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 р.

у справі № 2а-834/10/5/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.09.2010 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 р., позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.08.2009 р. № 0000581502/0, у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 371,85 грн. та № 00000591502/0, у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 82,86 грн., а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Кримське республіканське підприємство "Вода Криму".

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування позивача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідач також звернувся з касаційною скаргою, вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.02.2009 р. по 17.07.2009 р., про що складено акт від 20.07.2010 р. № 950/15-2/03348028, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.08.2009 р. № 0000571502/0, яким позивачу за затримку на 105 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, застосований штраф у розмірі 50% - 61 117,54 грн.; № 0000581502/0, яким позивачу, за затримку на 88 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, застосований штраф у розмірі 20% - 51 550,85 грн.; № 0000591502/0, яким позивачу, за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, застосований штраф у розмірі 10% - 1 068,34 грн.

У порядку адміністративного узгодження, вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону для подання декларації платника податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Отже, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 р. № 338542, у графі 27 якої визначено податкове зобов'язання з ПДВ за грудень 2008 р. у розмірі 148 012,00 грн., з терміном сплати 02.02.2009 р.; за січень 2009 р. № 3782, у графі 27 якої визначено податкове зобов'язання з ПДВ за січень 2009 р. у розмірі 66 605,00 грн., з терміном сплати 02.03.2009 р.; за лютий 2009 р. № 5808, у графі 27 якої визначено податкове зобов'язання з ПДВ за лютий 2009 р. у розмірі 31 599,00 грн., з терміном сплати 30.03.2009 р.; за березень 2009 р. № 10197, у графі 27 якої визначено податкове зобов'язання з ПДВ за березень 2009 р. у розмірі 95 178,00 грн., з терміном сплати 30.04.2009 р.; за квітень 2009 р. №13793, у графі 27 якої визначено податкове зобов'язання з ПДВ за квітень 2009 р. у розмірі 135 788,00 грн., з терміном сплати 01.06.2009 р.

Узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2008 р., січень 2009 р. позивачем погашена платіжними дорученнями від 05.05.2009 р. № 120/1816/3, від 06.05.2009 р. № 90/1817/31, від 07.05.2009 р. № 95/1818/31, від 08.05.2009 р. № ПН 2395333, від 12.05.2009 р. № ПН 2397393, від 13.05.2009 р. № ПН 2401763, від 14.05.2009 р. № ПН 2407753, від 15.05.2009 р. № ПН 2409113, від 18.05.2009 р. № 452, від 01.06.2009 р. № ПН 2442313, від 02.06.2009 р. № ПН 2446583, від 03.06.2009 р. № ПН 2447463, від 04.06.2009 р. № ПН 2448393, від 05.06.2009 р. № ПН 2450713, від 09.06.2009 р. № ПН 2454893 на загальну суму 134 643,79 грн. При цьому, у графі призначення платежу вказаних платіжних доручень зазначено - "акт вилучення" та у платіжному дорученні від 18.05.2009 р. № 452 на суму 40000,00 грн. призначення платежу взагалі не зазначено.

З матеріалів справи вбачається, що актами про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платників податків, згідно ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" посадовими особами відповідача проведено опис готівки в касі позивача, вилучення готівки та спрямування її на погашення податкового боргу платника.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 61 117,54 грн., оскільки позивачем сплату узгодженого податкового зобов'язання проведено із затримкою граничного строку сплати.

Також, узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень-квітень 2009 р. погашена позивачем платіжними дорученнями від 29.05.2009 р. № ПН 2438913, від 29.05.2009 р. № 497, від 27.05.2009 р. № ПН 2438363, від 27.05.2009 р. № 2436403, від 09.06.2009 р. № ПН 2454893, від 09.06.2009 р. № ПН 2454893, від 09.06.2009 р. № 521; від 20.03.2009 р. № ПН 2460283, від 18.06.2009 р. № ПН 2478093, від 19.06.2009 р. № 2479733, від 22.06.2009 р. № ПН 2485983, від 23.06.2009 р. № ПН 2486963, від 24.06.2009 р. № 602, від 24.06.2009 р. № 2491563, від 25.06.2009 р. № 603, від 25.06.2009 р. № ПН 2492753, від 30.06.2009 р. № 637, від 02.07.2009 р. № ПН 2506333, від 03.07.2009 р. № ПН 2509563, від 06.07.2009 р. № ПН 2514433, від 07.07.2009 р. № ПН 2515543, від 08.07.2009 р. № 2520083, від 10.07.2009 р. №@ 2 PL 971422, від 10.07.2009 р. № ПН 2524123, від 10.07.2009 р. № ПН 2524123, від 14.07.2009 р. № 898, від 14.07.2009 р. № ПН 2533643 на загальну суму 282 702,78 грн.

При цьому, відповідач не мав правових підстав самостійно змінювати призначення платежу визначене позивачем у платіжних дорученнях: від 09.06.2009 р. № 521 на суму 16 000,00 грн.; від 24.06.2009 р. № 602 на суму 20 000,00 грн.; від 25.06.2009 р. № 603 на суму 8 000,00 грн.; від 30.06.2009 р. № 637 на суму 25 000,00 грн., у зв'язку з чим помилковими є висновки податкового органу про порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 371,85 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 03.08.2009 р. № 0000581502/0.

Узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2009 р. погашена позивачем, про що свідчать платіжні доручення: від 30.06.2009 р. № 637, від 01.07.2009 р. № 2505053 на загальну суму 35 000,00 грн.

Однак, відповідачем протиправно змінено призначення платежу визначене позивачем у платіжному дорученні від 30.06.2009 р. № 637, у зв'язку з чим помилковими є висновки податкового органу про порушенням позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 82,86 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 03.08.2009 р. № 000591502/0.

З огляду на те, що позивачем частково перераховано кошти для погашення заборгованості зі сплати податку на додану вартість за січень-квітень 2009 р., визначивши це у графі "призначення платежу" відповідних платіжних документів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо часткового задоволення позовних вимог та наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2009 р. № 0000581502/0 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 371,85 грн. та № 00000591502/0 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 82,86 грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Алушта" на Кримське республіканське підприємство "Вода Криму".

2. Касаційні скарги Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" та Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.09.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 р. у справі № 2а-834/10/5/0170 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.