Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі № 808/4887/14 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

У липні 2014 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 17860,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до звіту відповідача за 2013 рік ним не виконаний норматив з працевлаштування інвалідів, у кількості чотирьох чоловік.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік за формою № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за завітний період - 10 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 0 осіб. У зв'язку з несплатою в добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій та нарахованої пені за невиконання нормативів з працевлаштування на підприємстві визначеної законом кількості інвалідів за 2013 рік вказана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.02.2013 р. по справі № 12/5009/18/01/11 ВАТ "Вуглецевий композит" було визнане банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначений Іщенко Д.В.

В газеті "Голос України" № 44 від 06.03.2013 р. опубліковане оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а покладені на позивача обов'язки щодо застосування мір по працевлаштуванню інвалідів ним виконані.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до п. 11 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) від 22.12.2011р. № 4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинної на момент визнання відповідача банкрутом) з моменту порушення справи про банкрутство боржник знаходиться в особливому правовому режимі і Закон про банкрутство (2343-12) має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних зі справами про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності, окрім випадків, передбачених цим Законом.

Так, положеннями ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за підписом ліквідатора ВАТ "Вуглецевий композит" Іщенко Д.В. 15 січня 2014 року до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було подано звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2013 рік, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ВАТ "Вуглецевий композит" складає 10 осіб; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону - 1 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 1 особа.

Частиною 8 статті 69 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Враховуючи те, що у відповідача середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу складає 10 чоловік у відповідності до положень статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ВАТ "Вуглецевий композит" зобов'язане створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, що і зазначено у звіті форми № 10-ПІ.

До звіту форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2013 рік за підписом ліквідатора ВАТ "Вуглецевий композит" Іщенко Д.В. 15 січня 2014 року був поданий до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів список працюючих інвалідів, відповідно до якого на ВАТ "Вуглецевий композит" працював ОСОБА_2, якому була встановлена 3 групу інвалідності безстроково, та який був звільнений за наказом про звільнення № 5-К від 30.04.2013 р.

Таким чином, ОСОБА_2 у звітному 2013 році працював на ВАТ "Вуглецевий композит" до 30.04.2013 р., тобто після відкриття ліквідаційної процедури.

Так, відповідно до частини 2 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Враховуючи те, що з моменту визнання боржника банкрутом його працівники звільняються відповідно до законодавства України про працю, у такого підприємства зупиняється обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, як те передбачено статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Крім того, помилковим є посилання на те, що середньооблікова кількість інвалідів ВАТ "Вуглецевий композит" за 2013 рік відображена у звітності № 10-ПІ з урахуванням положень Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" а саме, у рядку 01, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції за статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (z1442-05) склала 0 осіб, оскільки спірним є питання зазначення середньооблікової кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність передбачених рядком 03.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив про помилковість посилання суду першої інстанції на положення статті 238 Господарського кодексу України, якою передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, оскільки спеціальним законом, який регулює спірні відносини є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , статтею 20 якого і передбачено відповідальність за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач не надав судам доказів порушення відповідачем положень ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.