Про визнання дій протиправними, зобов`язання перерахувати пенсію як учаснику бойових дій - 09.10.2013 Прийняття

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Служби безпеки України в Луганській області, Управління Державного казначейства України в Ленінському районі міста Луганська, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Жовтневого районного суду міста Луганська від 3 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 1 березня 2011 року, -

У грудні 2005 року ОСОБА_4 пред'явив у суді зазначений позов, в якому, з урахуванням уточнень та доповнень, просив суд зобов'язати Управління Служби безпеки України в Луганській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням: премії 33, 3 % згідно з Указом Президента України № 923/96 (923/96) , пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 829 від 22 травня 2000 року (829-2000-п) з 1 жовтня 2003 року по 31 грудня 2004 року; 100% надбавки, встановленої Указом Президента України № 173 від 23 лютого 2002 року (173/2002) , з 1 січня 2003 року по 31 грудня 2004 року; 90 % надбавки, передбаченої Указом Президента України № 389/2003 від 5 травня 2003 року (389/2003) , з 1 травня 2003 року по 31 грудня 2004 року.

Окрім цього, просив визнати протиправними дії відповідачів щодо виплати йому, як учаснику бойових дій, підвищення до пенсії в меншому, ніж встановлено законодавством України, розмірі, а також стягнути з Управління Служби безпеки України в Луганській області недоотриману ним пенсію в розмірі 15 684 гривень 86 копійок.

Постановою Жовтневого районного суду міста Луганська від 3 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 1 березня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області перерахувати ОСОБА_4 недоотримане підвищення пенсії за вислугу років, як учаснику бойових дій, щомісячно, у розмірі 150 % від мінімальної пенсії за віком, в період з 1 січня 2000 року по 30 червня 2006 року та виплатити його, виходячи з установленого законодавством розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: у 2000 році - 216,56 гривень; 2001 році - 248,77 гривень; 2002 році - 268 гривень; 2003 році - 268 гривень; 2004 році - 284,69 гривень; 2005 році - 332 гривні; з 1 січня по 31 березня 2006 року - 350 гривень; з 1 квітня по 30 червня 2006 року - 359 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_4 ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу у Прикордонних військах України, звідки і був звільнений 9 жовтня 2001 року у запас Збройних Сил України, у званні підполковника з вислугою понад 29 років, та має право на пільги, передбачені законодавством, для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Згідно з довідкою, наданою фінансовим відділом Управління Служби безпеки України в Луганській області, при проведенні ОСОБА_4 перерахунку пенсії з 1 січня 2005 року до складу його грошового забезпечення було включено: оклад за посадою, оклад за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, 100 % надбавку за службу в Прикордонних військах, 50 % пенсійну надбавку, 10 % надбавку за таємність, 70 % надбавку за безперервну службу, премію в розмірі 33,3%. Розмір виплаченої пенсії склав 50 відсотків від її перерахунку.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії; далі - Закон № 2262-XII (2262-12) ), пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) (далі - Постанова № 393) визначено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби). Законом України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 15 червня 2004 року (1769-15) № 1769 (далі - Закон № 1769), який набрав чинності з 1 січня 2005 року, частину третю статті 43 Закону № 2262-ХІІ викладено в такій редакції: "Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством".

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 1769 (1769-15) встановлено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) , мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії. У разі якщо внаслідок перерахунку за нормами цього Закону розмір пенсії або виплачуваної в період з 1 січня 2005 року до 1 січня 2006 року її частини зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 8 своєї постанови від 15 квітня 2005 року № 4 "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (v0004700-05) , законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005 року, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ (2262-12) , нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій. Закон № 1769-IV (1769-15) , який набрав чинності з 1 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ та пункту 8 Постанови № 393 (393-92-п) , перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям та особам, котрі мають право на пенсію згідно із цим Законом, провадиться у зв'язку зі зміною (що сталася після звільнення їх зі служби) розмірів грошового забезпечення, виходячи з якого обчислюються пенсії. Законом України від 16 грудня 2004 року № 2255-ІV "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" (2255-15) (далі - Закон №2255-IV (2255-15) ), який набрав чинності 1 січня 2006 року, частину третю статті 63 Закону № 2262-ХІІ викладено в новій редакцій відповідно до якої усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.

Таким чином, підставою для перерахунку пенсії до 1 січня 2006 року було збільшення розміру тих складових грошового забезпечення, які пенсіонер отримував до звільнення. Введення відповідним категоріям військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій не було на той час підставою для перерахунку призначених раніше пенсій. Нова ж редакція частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ умовою перерахунку пенсії передбачає не тільки зміну розміру грошового забезпечення, яке було раніше, а й введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.

З огляду на викладене, суди обґрунтовано відмовили ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог щодо перерахунку пенсії з урахуванням надбавок, які він не отримував під час проходження служби, а також запроваджених після звільнення зі служби, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково, суди попередніх інстанції обґрунтовано виходили з того, що позивач є пенсіонером та учасником бойових дій, а тому має право на підвищення до пенсії в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в період до 1 липня 2006 року, з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року) учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 2 Закону України від 5 жовтня 2005 року № 2939-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (2939-15) (далі - Закон № 2939-ІV (2939-15) ) частину четверту статті 12 вищезазначеного Закону викладено в іншій редакції, якою передбачена виплата підвищення учасникам бойових дій пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Прикінцевими положеннями Закону № 2939-ІV (2939-15) встановлено, що пункт 2 цього Закону набрав чинності з 1 липня 2006 року.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є військовим пенсіонером, з 10 жовтня 2001 року отримує пенсію за вислугу років та має статус учасника бойових дій, отже, мав право на підвищення пенсії у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, за період з 10 жовтня 2001 року по 30 червня 2006 року.

Судами також встановлено, і ця обставина ніким не заперечувалася під час розгляду справи, що така надбавка виплачувалася ОСОБА_4, виходячи з мінімального розміру пенсії - 19 гривень 91 копійка, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 831 від 26 липня 1996 року (831-96-п) та № 1 від 3 січня 2002 (1-2002-п) року.

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Позивач є пенсіонером, учасником бойових дій, непрацездатним, а тому його пенсія та надбавки до неї є для нього основним джерелом існування, у зв'язку з чим при нарахуванні надбавки до пенсії повинні були враховуватись розміри мінімальної пенсії не нижчі за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Тож суди при обчисленні підвищення до пенсії ОСОБА_4 обґрунтовано виходили з розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідні роки, а не постановами Уряду України № 831 від 26 липня 1996 року та № 1 від 3 січня 2002 року, які істотно звужують обсяг встановлених законодавством прав.

Суди дійшли правильного висновку про порушення прав ОСОБА_4 на отримання підвищення пенсії в розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, в період по 30 червня 2006 року, та протиправності дій Управління Служби безпеки України в Луганській області, оскільки Закон № 2939-ІV (2939-15) має вищу юридичну силу, ніж нормативні акти Уряду України, які застосовувались при нарахуванні такого підвищення.

У зв'язку з тим, що з 1 липня 2006 року правова норма частини четвертої статті 12 Закону № 2939-ІV зазнала змін, встановивши право ОСОБА_4 на отримання підвищення пенсії в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суди обґрунтовано обмежили період його виплати 1 липня 2006 року.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і суди під час розгляду справи правильно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, то відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.