Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Автогосподарства при Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Чернігівській області та Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року по справі № 2а-6393/10/2570 за позовом Автогосподарства при Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Чернігівській області до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

Автогосподарство при Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Чернігівській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у м. Чернігові щодо здійснення розподілу сум сплаченого податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та нарахування штрафу за податковим повідомленням-рішенням №0033481730/0 від 23.11.2010 року; скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0033481730/0 від 23.11.2010 року та зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Чернігові відобразити в картці особового рахунку Автогосподарства УМВС України в Чернігівській області з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплату податкового зобов'язання у відповідності до сум та призначення платежу, зазначених у платіжних дорученнях та квитанціях.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.01.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову щодо зобов'язання вчинити певні дії. В цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Позивач у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Чернігові було проведено перевірку Автогосподарства при УМВС України в Чернігівській області, за результатами якої було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: строки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, передбачені ст. 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", внаслідок чого позивачем було затримано сплату податкового зобов'язання за 2010 рік більш як на 90 днів.

На підставі вищевказаних висновків Державною податковою інспекцією у м. Чернігові було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 року №0033481730/0, яким нараховано штрафні санкції за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 40048,75 грн.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із п.3 ч.1 ч.3 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування" (далі - Закон №1251-XII (1251-12) ) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Пунктом 7.7. ст. 7 вказаного Закону визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181-III (2181-14) ) платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Таким чином, позивач, перерахувавши суми податку за спірний період, виконав своє зобов'язання зі сплати податкових зобов'язань, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Законом Закон №2181-III (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, визначеного платником податків.

Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону Закон №2181-III (2181-14) або іншими законами з питань оподаткування.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 (z0377-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання. Отже, у податкової інспекції не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, сплачені позивачем суми податкових зобов'язань за спірний період.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову частково, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відображення відомостей у внутрішній документації Державної податкової інспекції у м. Чернігові, враховуючи специфіку правового регулювання спірних правовідносин у відповідний період, не порушує прав Автогосподарства УМВС України в Чернігівській області з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Тому, колегія суддів погоджує висновок апеляційного суду щодо відмови в задоволенні вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Чернігові відобразити в картці особового рахунку Автогосподарства УМВС України в Чернігівській області з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплату податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційні скарги Автогосподарства при Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Чернігівській області та Державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року по справі № 2а-6393/10/2570 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.