Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р.

у справі №2а/0570/5075/11

за поданням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про стягнення коштів з Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська",

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі - заявник) звернулася до суду з поданням про стягнення коштів з Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - відповідач).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р., подання задоволено частково: стягнуто з розрахункових рахунків відповідача на користь Державного бюджету України кошти за податковим боргом з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2011 р. у розмірі 8 533 984,00 грн. У задоволенні решти подання відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, заявник звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким подання задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу заявника до суду касаційної інстанції не надіслав.-

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідач зареєстрований, як юридична особа, виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області 23.11.2011 р. та перебуває на податковому обліку у заявника.

З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2011 р. відповідачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 р., якою визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у розмірі 8 533 984,00 грн., та яка на момент звернення податкового органу до суду із даним позовом сплачена не була, що підтверджується зворотнім боком облікової картки відповідача.

Контролюючим органом направлялися відповідачу перша податкова вимога від 08.02.2010 р. №1/4 та друга податкова вимога від 06.05.2010 р. №2/25, які були вручені останньому.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у встановлені законодавством строки узгоджені податкові зобов'язання сплачені не були, тому станом на 31.03.2011 р. за платником обліковується податковий борг у розмірі 8 533 984,00 грн.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст.ст. 95- 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України).

В силу вимог п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до приписів п.п.20.1.18 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зазначені норми Податкового кодексу України (2755-17) кореспондують з п. 3 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Враховуючи норми Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , можна зробити висновок про те, що податковий орган наділений правом на звернення до суду з поданням про стягнення податкового боргу. При цьому, суд не уповноважений самостійно визначати порядок стягнення податкового боргу, такий обов'язок покладено на органи стягнення, якими в даному випадку є органи державної податкової служби.

Відповідно до п.41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

З огляду на викладене та встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу зі сплати податку на додану вартість, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог та наявності підстав для стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 8 533 984,00 грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р. у справі №2а/0570/5075/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.