Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 р.

у справі № 2а-12965/12/2070

за поданням Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані"

про накладення арешту на кошти,

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - заявник) звернулась з поданням до адміністративного суду з поданням про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані" (далі - відповідач).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 р. у задоволенні подання було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 р. рішення суду першої інстанції було скасовано, прийнято нове, яким подання податкової інспекції задоволено: накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках відповідача.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані" перебуває на податковому обліку з 18.01.2006 року.

Відповідно до наказу начальника податкової інспекції від 19.10.2012 р. №1288 було організовано проведення документальної позапланової виїзної перевірки вказаного товариства.

Після ознайомлення з підставами для проведення перевірки товариством було відмовлено у допуску до проведення перевірки з посиланням на те, що первинні документи фінансово-господарської діяльності, документи бухгалтерського та податкового обліку надані до експертної установи для проведення експертизи згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 10.10.2012 р., про що було складено акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 23.10.2012 р. № 1174/22-406/33901201.

Рішенням від 20.11.2012 р. №5 в.о. начальника податкового органу було застосовано умовний арешт майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, суд попередньої інстанції, розглядаючи дану справу та задовольняючи подання податкового органу, виходив з такого.

Пунктом 1 ст. 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 вказаної статті, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Приписами п. 94.6 ст. 94 ПК України передбачено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Отже, необхідною умовою для застосування адміністративного арешту майна, є відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тоді як наслідком недопуску платником податків посадових осіб податкового органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, є застосування до майна такого платника податку адміністративного арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, обґрунтовуючи неможливість проведення перевірки, у листі від 22.10.2012 р. №3040 посилається на той факт, що ним усі первинні документи фінансово-господарської діяльності, документи бухгалтерського та податкового обліку за період з 2008 року по 2012 року передано до експертної установи.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.10.2012 р. у справі №5023/4446/12 за позовом ТОВ "Аудиторська фірма "Юрполіс-аудит" до ТОВ "Юрполіс Компані" про стягнення коштів у сумі 24000,00 грн., сторін по справі зобов'язано направити до експертної установи всі первинні документи, які необхідні для складання експертного висновку стосовно правильності ведення бухгалтерського обліку та оформлення бухгалтерської звітності при фінансово-господарській операції за договором від 10.10.2011 р. ДГ-0000004 про надання інформаційних (консультаційних) послуг.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд попередньої інстанції правомірно дійшов висновку, що зазначеною ухвалою господарський суд не зобов'язував ТОВ "Юрполіс Компані", як сторону у справі, передавати оригінали первинних документів, тим більше, не зобов'язував останнього передавати усі первинні документи господарської діяльності товариства, що не стосуються предмету експертизи.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.3 цієї статті платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Крім того, норми ПК України (2755-17) не містять такого застереження як передача оригіналів первинних бухгалтерських документів до експертних устав як на підставу неможливості надання первинних документів до перевірки.

За обставин, що склались у даній справі, суд апеляційної інстанції аргументовано визначився із тим, що вказані дії платника податків є ухиленням від обов'язків платника податку не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи та забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, визначених ПК України (2755-17) , а отже фактично відповідач відмовився від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, що у свою чергу надає податковому органу законні підстави для застосування до майна такого платника податку адміністративного арешту.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд,

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 р. у справі №2а-12965/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.