Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 р.

у справі № 2а-135/11/1270

за позовом Публічного акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка" в особі відокремленого підрозділу "Центральні електромеханічні майстерні"

до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 р., задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка" в особі відокремленого підрозділу "Центральні електромеханічні майстерні" (далі - позивач) до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі - відповідач). Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 р. № 0003511640/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3, 40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 10.12.2010 р. № 2007/1640-00178614, згідно висновків якого встановлено, що в порушення пп. 7.7.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та пп. 5.3.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) позивачем несвоєчасно сплачено податок на додану вартість та наведено розрахунок із зазначенням номеру податкової декларації з ПДВ платіжних документів, за якими, на думку податкового органу, відбувалося перерахування податку на додану вартість за відповідні періоди та кількість днів прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом 15.12.2010 р. було прияйте податкове повідомлення-рішення № 0003511640/0 про застосування до відокремленого підрозділу ЦЕММ ПАТ "Луганськшахтопроходка" штрафних санкцій у сумі 37 687,71 грн. за затримку строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - з наданих позивачем податкових декларацій та платіжних документів, останнім було задекларовано наступні суми ПДВ, що підлягають перерахуванню до бюджету:

січень 2008 року - 101 760,00 грн. (податкова декларація № 4076 від 19.02.2008) - сплачено 101 760,00 грн. (платіжне доручення №504 від 29.02.2008)

лютий 2008 року - 159 232,00 грн. (податкова декларація № 5934 від 20.03.2008) - сплачено 163 000,00 грн. (платіжне доручення №682 від 28.03.2008)

березень 2008 року - 162 913,00 грн. (податкова декларація № 9769 від 17.04.2008) - сплачено 163 000,00 грн. (платіжне доручення №1419 від 24.04.2008)

липень 2009 року - 60 607,00 грн. (податкова декларація № 23772 від 20.08.2009) - сплачено 60 607,00 грн. (платіжне доручення №263 від 31.08.2009).

Таким чином, судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем здійснювалася оплата узгоджених сум податкового зобов'язання з ПДВ за деклараціями зазначеними в акті перевірки від 10.12.2010 р., що підтверджується відповідними платіжними документами. Розрахунок суми штрафних санкцій здійснений податковим органом на підставі даних облікової картки платника податків, відповідно до якої зарахування суми сплачених податків відбувається в календарній послідовності залежно від часу виникнення податкового боргу.

При цьому податковим органом не приймається до уваги факт своєчасної сплати платником податку узгоджених податкових зобов'язань у відповідності з призначенням платежу, зазначеним у платіжних дорученнях.

В акті перевірки податковим органом зазначено, щодо сплати суми визначеної податковим повідомленням-рішенням від 07.07.2008 р. № 0000422340, платником податків здійснено часткову оплату у сумі 750,00 грн. за платіжним дорученням від 30.07.2008 р. № 2833, проте з картки особового рахунку платника податків вбачається, що вказаним платіжним дорученням позивач перерахував 109 700,00 грн., отже зарахування частини суми сплаченої за платіжним дорученням від 30.07.2008 р. № 2833 у розмірі 750,00 грн. на погашення зобов'язань за вказаним податковим повідомленням-рішенням було здійснено відповідачем самостійно.

У той же час, нормами п.1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми цього Закону (2181-14) також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань.

З урахуванням викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками попередніх судових інстанцій стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 р. у справі № 2а-135/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.