Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 р.

у справі № 2а/0570/12166/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська фармацевтична компанія"

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаська фармацевтична компанія" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 р., позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 р. № 0001281510 на суму 169,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 гр. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача по сплаті збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 1 квартал 2011 р., про що складено акт від 25.06.2011 р. № 96/15-0, яким встановлено порушення позивачем п. 328.3, п. 328.6 ст. 328 Податкового кодексу України, а саме, порушення терміну подання податкової звітності зі сплати збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 1 кв. 2011 року (січень, лютий, березень 2011 року).

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2011 р. № 0001811540, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом під час визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності позивачем не взято до уваги Перехідні положення Розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) , якими встановлено розмір санкцій не більше 1 гривні за кожне порушення податкового законодавства у період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р.

Відповідно до п.п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Статтею 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством також, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з тим, що стосується визначення штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань, відповідачем було проігноровано приписи пунктів 5, 7 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) , якими встановлено, що у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи те, що позивачем податкова звітність за спеціальне використання поверхневих та підземних вод подавалася за 1 квартал 2011 р., контролюючим органом безпідставно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 169,00 грн., а отже податкове повідомлення-рішення у цій частині обґрунтовано скасовано судами попередніх інстанцій.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 р. у справі № 2а/0570/12166/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.