Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011 р.

у справі № 2а-5158/11/1270

за позовом Приватного підприємства "Альянсмашагротранс"

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

Приватне підприємство "Альянсмашагротранс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-березень 2011 р.; зобов'язано відповідача прийняти та вважати поданими податкові декларації з податку на додану вартість за січень-березень 2011 р. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 15.04.2010 р., про що зроблено реєстраційний запис № 13821020000017241 та перебуває на податковому обліку у відповідача.

Відповідно до свідоцтва від 16.07.2010 р. № 100293413 позивач являвся платником податку на додану вартість. Рішенням податкового органу від 04.05.2011 р. № 214 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість позивача.

Позивачем 30.05.2011 р. направлено на адресу контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2011 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту за вказаний період.

Відповідач листом від 02.06.2011 р. № 23275/28-517 повідомив позивача про невизнання податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, березень 2011 р. податковою звітністю, посилаючись на вимоги п. 184.5 та п.184.6 ст. 184 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), оскільки вони подані особою, реєстрацію платника ПДВ якого анульовано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкова звітність подана позивачем за період, коли він являвся платником податку на додану вартість, мав право формувати податковий кредит та формувати податкові зобов'язання. При цьому, попередніми судовими інстанціями встановлено, що подані податкові декларації не перевищують період, коли відносно позивача було прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника податку, що не суперечить вимогам п.48.4 ст. 48 ПК України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, податковий орган своїм листом від 02.06.2011 р. № 23275/28-517 повідомив позивача про невизнання податкової звітності за період з січня по березень 2011 р., з підстав анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з п.48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Пунктом 49.8 ст. 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п.49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно вимог п. 184.5 ст. 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Відповідно до п. 184.6 ст. 184 ПК України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

З огляду на наведені норми ПК України (2755-17) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що у платника податку є право подавати податкові декларації за період до дня анулювання реєстрації за останнім днем попереднього податкового періоду.

Відповідно до наведених норм позивач позбавлений права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних після анулювання реєстрації платника податку.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зроблено висновок про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем податкова звітність була подана за І квартал 2011 р., тобто до дати анулювання його свідоцтва платника податку на додану вартість.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011 р. у справі № 2а-5158/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.