Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2011 р.

у справі № 2а-8701/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Аутрайт"

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську

про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Аутрайт" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську (далі - відповідач) про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано незаконними дії відповідача щодо неприйняття декларацій з податку на додану вартість та декларацій з податку на прибуток за період червень-вересень 2010 року та зобов'язано прийняти таку звітність, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1700,00 грн. судових витрат.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивач зареєстрований Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради від 01.04.1999 р. та перебуває на податковому обліку у відповідача.

Позивачем на адресу відповідача поштою було направлено декларації та додатки з податку на додану вартість за червень-вересень 2010 р., податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 р. та півріччя 2010 р.

Листами від 13.08.2010 р. № 13017/282-104, від 24.09.2010 р. № 20131/282-104, від 26.10.2010 р. 285/282-104 позивача повідомлено про невизнання поданих декларацій та додатків до них, як податкової звітності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що направлені відповідачу податкові декларації позивачем заповнено належним чином, зокрема, вони містять обов'язкові реквізити, підписані посадовими особами і скріплені печаткою, а також мають належні додатки у письмовому вигляді, а тому підстав, передбачених у п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", для невизнання зазначених декларацій як податкової звітності у відповідача не було.

Із наведеними висновками погоджується колегія Вищого адміністративного суду з огляду на таке.

Відповідно до абзацу першого п.п. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

За змістом абзацу п'ятого п.п. 4.1.2 п. 4.1 цієї ж статті Закону (2181-14) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, наведеним нормативним положеннями передбачено вичерпний перелік підстав невизнання податкової звітності платника податків, серед яких відсутні такі підстави як незазначення платником таких обов'язкових реквізитів як код ЄДРПОУ, КВЕД, КОАТУУ та непроставлення прочерків у показниках, які не заповнюються, на які посилається податкова інспекція.

Слід також зазначити, що наведені контролюючим органом факти не впливають на показники поданих позивачем декларацій, не призводять до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у них даних, відтак відсутні підстави для невизнання таких декларацій документами податкової звітності.

Наведене дозволило судам дійти обґрунтованого висновку стосовно відсутності підстав у податкового органу для неприйняття податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за червень-вересень 2010 р. та податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010р. та півріччя 2010 р., що у свою чергу свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2011 р. у справі № 2а-8701/10/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.