Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Кошіля В.В., Моторного О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року

у справі № 2а-0870/2106/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Комплект" (далі - позивач, ТОВ "Приват Комплект")

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ "Приват Комплект" звернулось у квітні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172307 від 29.03.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 598 490,00 гривень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що задекларувалось в період січень 2010 року, березень 2010 року, за результатами якої складено акт № 584/23-08/30571299 від 15.03.2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.11 та 5.12 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України.

Перевіркою показників довідки, щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманих у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до декларації з ПДВ за грудень 2010 року), встановлено, що підприємством визначено від'ємне значення за березень 2010 року у розмірі 598 490,00 грн., в той час коли фактично відповідно до декларації з ПДВ за березень 2010 року ТОВ "Приват Комплект" визначено позитивне значення - ряд. 18.1 у розмірі 344 477,00 грн.

Вказане порушення встановлено на підставі наступних документів: податкова декларація з ПДВ за січень 2010 року, додатки до неї, декларація з ПДВ за березень 2010 року, додатки до неї, декларація з ПДВ за грудень 2010 року, додатки до неї, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, платіжних доручень та бухгалтерських реєстрів по рахунку 631 за січень, березень та грудень 2010 року.

У рядку 25.2 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 відображена сума 1 122 056,00 грн. як така, що підлягає відшкодуванню шляхом зменшення зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів. Вказана сума фактично сплачена ТОВ "Приват Комплект" своїм контрагентам, постачальникам товарів (робіт, послуг) 03.12.2010 року, що підтверджується дослідженими судами відповідним платіжним дорученням та випискою банку.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172307 від 23.03.2011 року, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 598 490,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв під час виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Згідно з пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі вищезазначені умови для визначення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів 1 122 056 грн. в податковій декларації за грудень 2010 року дотримані. Відображення суми в розмірі 1 1220 56,00 грн. в рядку 25.2 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року здійснено позивачем правомірно, оскільки вказана сума фактично сплачена позивачем своїм контрагентам, постачальникам товарів (робіт, послуг), що підтверджено дослідженими судами відповідними платіжними документами (випискою з банківського рахунку від 03.12.2010 року). В розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року) відповідачем порушень не виявлено.

Щодо даних досліджених в ході перевірки податковим органом податкових декларації з податку на додану вартість, зокрема, за березень 2010 року, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що дані податкового обліку позивача в повній мірі відповідають стану фінансово-господарської діяльності позивача за вказаний період.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що висновок відповідача, що сума бюджетного відшкодування завищена внаслідок не підтвердження оплати платіжними документами, не відповідає фактичним обставинам, первинним документам позивача (платіжним дорученням від 03.12.2010 року).

Крім того, судами вірно зазначено, що описка, допущена позивачем у Додатку 2 до декларації з ПДВ за грудень 2010 року щодо періоду, в якому виникло від'ємне значення об'єкту оподаткування, з якого в подальшому формувалася сума до бюджетного відшкодування - зазначено "03.2010", замість "02.2010", в даному випадку не впливає на законність та правмірність формування суми бюджетного відшкодування у грудні 2010 року.

Показники рядка 25 декларації з податку на додану вартість, поданої позивачем за грудень 2010 року, відповідають показникам додатку 3 до податкової декларації (Розрахунок суми бюджетного відшкодування), які, в свою чергу, відповідають показникам додатку 2 до декларації (Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування,отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового період).

Судами встановлено, що про допущення описки в додатку № 2 до податкової декларації позивач повідомив податковий орган в письмових запереченнях на висновок акту позапланової виїзної перевірки від 15.03.2011 року листом від 23.03.2011 № 21, отриманим відповідачем 23.03.2011 року, проте вказані заперечення при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не враховані. В процесі перевірки з вказаного питання пояснення від посадових осіб підприємства не вимагалися.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обставини, які стосуються правомірності визначення задекларованої позивачем в рядку 25 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року суми, податковим органом в повному обсязі не досліджені, що призвело до помилкового висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на суму 598 490,00 гривень.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року у справі № 2а-0870/2106/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.